ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 рокуСправа №640/6795/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства  "Чорноморнафтогаз" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві    про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.01.2020 року № 0017370410 про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 190 281 грн. за платежем податок на прибуток.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості  здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб. Які беруть участь у справі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки  податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.01.2020 року № 0017370410 скасовано рішенням ДПС України від 23.03.2020 року за скаргою позивача, а тому відсутні порушені права та законні інтереси позивача.

На виконання вимог Закону України  «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справа передана до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року справу прийнято до розгляду суддею Златіним С.В. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Предметом спору є податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.01.2020 року № 0017370410 про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 190 281 грн. за платежем податок на прибуток.

Судом на підставі рішення ДПС України від 23.03.2020 року № 10496/6/99-00-08-0505-06, копія якого міститься у матеріалах справи, встановлено, що податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.01.2020 року № 0017370410 про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 190 281 грн. за платежем податок на прибуток скасовано у порядку адміністративного оскарження за скаргою позивача.

Згідно п.60.1.2 ст. 60 ПК України податкове повідомлення – рішення є відкликаною, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення – рішення про нарахування грошового зобов`язання.

Податкове повідомлення – рішення вважається відкликаним є дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення – рішення (п.60.3 ст. 60 ПК України.

Таким чином, податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.01.2020 року № 0017370410 про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 190 281 грн. за платежем податок на прибуток є відкликаним з 23.02.2020 року.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що права та законні інтереси позивача є порушеними вказаним вище податковим повідомленням – рішенням, оскільки останнє не створює жодних правових наслідків для позивача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тож завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Згідно із висновком, сформованим в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Згідно усталеного підходу, який знаходить своє відображення в багатьох судових рішеннях Верховного Суду, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення – залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.В. Златін