2а-2616/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р. суддя Личаківського районного суду м. Львова Мармаш В.Я., розглянувши в порядку скороченого провадження у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі про визнання протиправними дії та зобов’язання до вчинення дій, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом та просила визнати дії суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язати провести перерахунок надбавки до пенсії  відповідно до Закону України «Про Соціальний захист дітей війни», здійснити виплату недоплачених сум за 2009 - 2010 роки та зобов’язати відповідача надалі нараховувати та виплачувати відповідну надбавку до пенсії. Позов мотивує тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому, як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна надбавка до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак таке підвищення в передбаченому законом розмірі йому не виплачувалось.

Ухвалою суду від 11 липня 2011р. відкрито скорочене провадження до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про зобов’язання до вчиненная дій з 28.09.2010 року,  в решті вимог позов залишено без розгляду внаслідок пропуску строку на звернення до суду, тому суд розглядає позовні вимоги з 28.09.2010 року.

Відповідач у письмових запереченнях, скерованих на адресу суду, вказав, що позовні вимоги управління не визнає, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачає підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, проте законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини для такого підвищення. Ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, але застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених даним законом. Іншого нормативного акту на виконання норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не було прийнято, не визначено, за який рахунок, яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір. Вважають, що для виплати підвищення до пенсії позивачу в інших розмірах відсутні правові підстави.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи письмових доказів, позивач має статус дитини війни, а тому на неї поширюються пільги, встановленні Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно норм  Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їх дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік »від 27.04.2010 р., опублікований у газеті «Голос України»від 30.04.2010 р. № 80, прожитковий мінімум у 2010 р. на одну особу для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірах : з 01 січня –695 грн., з 01 квітня –706 грн., з 01 липня –709 грн., з 01 жовтня –723 грн., з 01 грудня –734 грн. та визначено, що розміри соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік »від 23.12.2011 р., опублікований у газеті «Голос України»від 30.12.2010 р. № 249, прожитковий мінімум у 2011 р. на одну особу для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірах: з 01 січня –750 грн., з 01 квітня –764 грн., з 01 жовтня –784 грн., з 01 грудня –800 грн. З урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 р.»від 27.04.2010 р. № 2154-VI, з 01.01.2010 р., з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 р.» від 23.12.2011 р., з 01.01.2011 р.- виплата позивачу як дитині війни підвищення у твердому розмірі 49,80 грн. є порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно бути усунено.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року), управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року № 3491 –VI , зазначено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-4 застосовується у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вимог даного закону 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 “Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Як роз’яснив Вищий Адміністативний суд України в інформаційному листі від 06.09.2011 року № 1080/0/4-11/1400/1/6/13-11: до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. З 23 липня 2011 року правомірність дій суб’єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745.

А тому із врахуванням позовних вимог позивача, суд вважає, що кінцевим строком відновлення порушеного права позивача на отримання підвищення до пенсії за віком йому, як дитині війни, слід вважати 22.07.2011 рік включно.

Крім того, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 28.09.2010 року по 22.07.2011 року, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум допомоги як дитині війни, а дії Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова щодо нарахування та виплати позивачу недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за вказаний вище період слід визнати незаконними.

Стосовно вимоги про зобов’язання відповідача надалі нараховувати й виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та призначити такі виплати довічно, то така задоволенню не підлягає, оскільки можливість покладення обов’язку на відповідача в рахунок майбутніх зобов’язань (до факту порушення прав та інтересів особи) чинним законодавством не передбачена.

Керуючись ст.ст. 3,8,22,46,48,55,64,124,152 Конституції України, ст.ст. 2,18,70,71,79, 86,158,160-163,183-2 КАСУ України, ст.1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року № 489-V, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік », Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік », Законом України «Про внесення змін до Закону України про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в період з 28.09.2010 року по 22.07.2011 року незаконними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 28.09.2010 року по 22.07.2011 року включно з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                                                                                    Мармаш В.Я.

18.11.2011