Справа: № 2-938/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської
області в складі: головуючого судді - Зємцова В.В.
при секретарі - Галайчук Ні.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах та визнання права спільної сумісної власності на будинок,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 року до суду звернулася ОСОБА_1. з вказаним позовом до ОСОБА_2
Зазначала, що з 15 березня 1996 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі зОСОБА_2
Рішенням Автозаводського районного суду від 21.11.2006 року шлюб між ними було розірвано.
Задовго до реєстрації шлюбу (з 1989 року) вони з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім'єю. Весь вільний час проводили разом. Відповідач проживав у гуртожитку, а вона у своїх батьків. Розмір жодного з приміщень не дозволяв жити вчотирьох з їх дітьми.
В 1990 році вона разом з відповідачем обрали земельну ділянку під забудову житлового будинку. 10.03.1990 року на ім'яОСОБА_2 було оформлено Договір «Про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку» по АДРЕСА_1 За їх спільною згодою, всі документи оформлювалися на ім'я відповідача.
В тому ж році розпочали будівництво. Разом з відповідачем планували будинок, вирішували де будуть розташовані кімнати, закуповували будівельні матеріали за спільні кошти. Так як вона - позивач володіє будівельною освітою, то повноцінно брала участь у вирішення поточних питань будівництва.
У грудня 1991 року переїхали в будинок поАДРЕСА_2. У 1992 році здали його в експлуатацію. В будинку оселилися вона - позивач з відповідачем та їх діти ОСОБА_3та ОСОБА_4. Коли жили в будинку, разом будували підвал, здійснювали внутрішні роботи по будинку, облаштовували територію, купували меблі.
Просила встановити факт перебування її у шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2. в період з 1989 року по 1996 рік.
Визнати, що будинокАДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю її та відповідача.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позов підтримала, просила задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в позові.
Представник позивача - ОСОБА_5. позов свого довірителя підтримала, просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2. позов не визнав. Пояснив, що будинок він збудував за власні кошти, а з позивачем одружився лише в 1996 року. До цього у них були лише дружні стосунки, спільного бюджету не вели.
Представник відповідача - ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази у їх сукупності, встановив наступне.
28 лютого 1990 року Управлінням архітектури і містобудування складено акт про те, що згідно рішення № 100/3 виконкому Кременчуцької міськради від 07.02.1990 р. зроблено відвід земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво поАДРЕСА_2 і передано її в користування ОСОБА_2
10 березня 1990 року між ОСОБА_2. та виконкомом Автозаводської райради був укладений типовий договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності. Договір 13.03.1990 року був посвідчений нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори.
28 квітня 1990 року на ім'я ОСОБА_2Кременчуцьке управління газового господарства виготовило робочий проект газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1
16 березня 1990 рокуОСОБА_2 в філії № 62/048 Автозаводського відділення № 62 Ощадбанку СРСР отримав позику на будівництво житла в сумі 10000 руб.
В 1992 році будинок був введений в експлуатацію.
В період часу з 1986 року по 1992 рік ОСОБА_1. разом зі своєю донькою проживала у своїх батьків в м. Кременчуці.ОСОБА_2 у той же період часу, разом зі своїм сином ОСОБА_3, проживав у гуртожитку по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 та ОСОБА_1. перебували між собою у дружніх стосунках.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, що діяв на момент виникнення правовідносин між сторонами, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ст. 16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України
Стаття 17 Закону України «Про власність» встановлює, що майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.1998 року «Про застосування судами деяких норм кодексу про шлюб та сім'ю» обставинами характерними для сімейних відносин є проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування.
Безспірних доказів на підтвердження наявності між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. шлюбних відносин, а також їх об'єднання для спільної діяльності, пов'язаною з будівництвом будинку поАДРЕСА_1 позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2слід відмовити у повному обсязі
Керуючись ст.ст. 22 КпБШ України, ст.ст. 16, 17 Закону України «Про власність», ст.ст. 10,60,212,213,214,215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1 доОСОБА_2 відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Автозаводський районний суд м. Кременчука. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.