Справа №22ц-2378/06               Головуючий в суді першої інстанції Сурніна Л.О.

Категорія 21                     Доповідач в суді апеляційної інстанції Медведєва Л.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2006 року                         Колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого - Медведєвої Л.П.

Суддів     - Відєнєєвої  О.П.

Галан           Н.М.

при секретарі    - Клюс            Е.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в М.Луганську справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Луганську на рішення Ленінського районного суду М.Луганська від 10 лютого 2006 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Луганську про відшкодування шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом ,та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Луганську про відшкодування шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом,та моральної шкоди, задоволено частково, з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Луганську на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по страховим виплатам за період часу з 01.01.2002р. по 01.01.2006р. в сумі 4224грн.25коп., компенсацію за моральну шкоду в сумі 1000грн.,витрати на ліки в сумі 231грн.ЗЗкоп.,страхові виплати з 01.01.2006р.в сумі 315грн.40коп. щомісячно, витрати на правову допомогу в сумі 850грн.00коп., відповідача зобов'язано провадити позивачці перерахунки страхових виплат у разі законодавчого підвищення розміру мінімальної заробітної плати, в решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Луганську просить скасувати рішення суду ,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, і направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.

Звернувшись до суду з позовною заявою, позивачка ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Ленінського районного суду М.Луганська від 13.07.2001 року на її користь з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Луганську стягнуто шкоду щомісячну по 112грн. 10коп. з урахуванням втраченої нею працездатності 85% і мінімальної заробітної плати в сумі 118грн.. З часу винесення рішення мінімальна заробітна плата в Україні за період з 1 січня 2002 року і до 1 вересня 2005 року змінилась декілька раз. В зв'язку з цим відповідач повинен виплатити їй шкоду одноразово в сумі 3434грн.65коп., з 1 вересня 2005 року відповідач повинен виплачувати їй страхові виплати в розмірі 294грн.50коп. щомісяця до зміни розміру мінімальної заробітної плати. Діями відповідача, який відмовив їй в виплати зазначених сум, їй завдано моральну шкоду. Просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по страховим виплатам в сумі 3434грн.65коп.,з 1 вересня 2005 року страхові виплати щомісяця в розмірі 294грн.50коп.,моральну шкоду в сумі 4000грн., витрати на лікування в сумі 231грн.33коп., витрати на правову допомогу в сумі 600грн., зобов'язати відповідача робити перерахунок розміру шкоди в разі збільшення мінімальної заробітної плати.

Протягом часу розгляду справи позивачка ОСОБА_1 збільшила розмір позовних вимог та просила стягнути з відповідача на свою користь ще страхові виплати в сумі 813грн.20коп. і додаткові витрати на правову допомогу в сумі 250грн.

Ухвалою судді від 02 листопада 2005 року цивільна справа була призначена до судового розгляду на 24 листопада 2006 року на 16год.00хвил.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи в судове засідання 24 листопада 2005 року з'явились позивачка і представник відповідача, яким відповідно до ст.27 КАС України роз'яснені їх процесуальні права, хоча цивільна справа призначена до судового розгляду за нормами цивільного-процесуального Кодексу України.

Далі, в судовому засіданні 24 листопада 2006 року суд почав розгляд справи по суті, заслухав доповідь головуючого про зміст позовних вимог, заслухав пояснення позивачки і представника відповідача, у судовому засіданні була оголошена перерва. Судове засідання було продовжено 05 грудня 2005 року, на якому були присутні сторони, потім 11 січня 2006 року, в яке не з'явився представник відповідача, так як він звернувся до суду з письмовою заявою про оголошення перерви у зв'язку з неможливістю його з'явитися в судове засідання, і далі в судовому засіданні було оголошено перерву на 03 лютого 2006 року, потім на 10 лютого 2006 року, в яке знов не з'явився представник відповідача, який подав до суду письмову заяву про відкладення судового засідання. В цьому судовому засіданні суд з'ясував думку позивача про можливість ухвалення заочного рішення у справі і постановив в протокольній формі ухвалу про розгляд справи у відсутність представника відповідача та ухвалення заочного рішення, після чого судове засідання було продовжено та ухвалено заочне рішення.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Луганська від 16 травня 2006 року заява відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Луганську про перегляд заочного рішення від 10 лютого 2006 року залишена без задоволення.

За результатами розгляду апеляційної скарги на заочне рішення, колегія суддів встановила, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, яка встановлює умови проведення заочного розгляду справи, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як раніше було встановлено, представник відповідача приймав участь в судовому засіданні, дав пояснення щодо пред'явленого до відповідача позов.

В матеріалах справи є розписка про отримання 06 лютого 2006 року представником відповідача судової повістки про виклик в судове засіданні на 10 лютого 2006 року на 16 год.00хвил., однак, невідомо, ким відповідачу була доставлена судова повістка на це судове засідання. Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Таким чином, якщо зазначену судову повістку відповідачеві було вручено позивачкою або її представником, то в протоколі судового засідання повинно бути про це зазначено, однак, в протоколі судового засіданні від 03 лютого 2006 року про це

не зазначено, а тільки вказано, що суд ухвалив на місці повторити виклик представника відповідача.

Крім цього, відповідно до ч.4 ст.74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Однак, судова повістка відповідачу про виклик в судове засідання на 10 лютого 2006 року була вручена тільки за чотири дні до судового засідання.

Далі, відповідно до вимог ч.З ст. 159 ЦПК України, яка передбачає безпосередність судового розгляду і перерви в судовому засіданні, у судовому засіданні можуть бути оголошені перерви, тривалість яких визначається відповідно до обставин розгляду справи, що їх викликали.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 05 грудня 2005 року суд оголосив перерву, не зазначивши обставини, які викликали оголошення перерви та ще й на такий тривалий час.

Далі, главою 8 Цивільного процесуального Кодексу України передбачено заочний розгляд справи, і ухвала суду про заочний розгляд справи повинна бути постановлена до початку розгляду справи по суті.

Однак, судом першої інстанції порушені ці вимоги процесуального закону, суд першої інстанції постановив тільки ухвалу про ухвалення заочного рішення після закінчення розгляду справи по суті, а ухвалу про заочний розгляд справи взагалі не постановив.

Відповідно до ч.ч.І і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

При викладених обставинах колегія суддів визнає, що оскаржуване рішення не є законним, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню і направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст..ст.303,307 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 10 лютого 2006 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Луганську про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом , та моральної шкоди скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.