УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2007 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Леска В.В.
суддів - Кондора Р.Ю., Кожух О.А.
при секретарі - Рогач І.І. з участю відповідачці ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивачки ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та поновлення строку на прийняття спадщини, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2006 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним та поновлення строку на прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 грудня 2005 року, виданого державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі № 1 - 2454, її брат ОСОБА_5 на підставі заповіту батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, успадкував 2/3 часток квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1, в тому числі і частку ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем якої був чоловіОСОБА_6, який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкові права.
Згідно заповіту від 1 грудня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Першої ужгородської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі № 3-4908. її батько ОСОБА_6 належну йому частку приватизованої квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1, а також все інше його майно, що буде належати йому на день його смерті, заповідав в рівних долях їй, ОСОБА_4, та сину - ОСОБА_2.
Про заповіт їй не було відомо, оскільки із 1992 року вона проживає в Словацькій Республіці і є громадянкою цієї держави, що підтверджується довідкою відділу поліції по роботі з іноземцями поліцейського корпусу в м. Кошіце від 2 листопада 2006 року та листом-повідомленням відділу у справа громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області від 10 листопада 2006 року.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням суду позов задоволено. Поновлено ОСОБА_4 строк на прийняття спадщини за заповітом від 1 грудня 1997 року.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23 грудня 2005 року, зареєстроване в реєстрі за № 1 -2454, яке видано ОСОБА_2
Справа № 22ц - 985/07 Номер рядка статистичного звіту : 26
Головуючий у першій Інстанції : Івашковмч І.І. Суддя - доповідач : Леско В.В.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 порушив питання про скасування рішення суду як незаконного та необгрунтованого та направлення справи на новий розгляд.
Межі оскарження - на думку апелянта суд належно не з'ясував предмет судового розгляду, допустив неповноту судового слідства та неправильно застосував закон.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, та відповідачки ОСОБА_2. представника позивачки - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що згідно заповіту від 1 грудня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Першої ужгородської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі № 3-4908, батько позивачки ОСОБА_6 належну йому частку приватизованої квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1, а також все інше його майно, що буде належати йому на день його смерті, заповідав у рівних долях їй, ОСОБА_4 та сину - ОСОБА_2.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 грудня 2005 року, виданого державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі № 1 - 2454, її брат ОСОБА_5 на підставі заповіту батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, успадкував 2/3 часток квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1, в тому числі і частку ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем якої був чоловікОСОБА_6, який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкові права.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і відповідачами у справі є його спадкоємці -ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Доведено, що позивачка із 1992 року проживає в Словацькій Республіці і являється громадянкою цієї держави.
ОСОБА_4 не відмовилась від своєї частки спадкового майна.
Суду не надано достовірних доказів про те, що позивачка знала про заповіт.
Колегія суддів констатує, що у свідоцтві про право на спадщину за законом від 23 грудня 2005 року зазначено, що спадкоємцем 7/9 часток майна ОСОБА_6., померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є син ОСОБА_5, хоча згідно заповіту спадкоємцями є син та донька -позивачка по справі.
Посилання в апеляційній скарзі, що суд неправильно застосував ст. 1272 ЦК України є недоречним, оскільки дії по прийняттю спадщини мають продовжувальний характер.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачці не було відомо про складений її батьком заповіт та про прийняття її братом ОСОБА_5 всієї спадщини одноособово і у зв'язку з цим про підставність вимог ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та продовження строку на прийняття спадщини за заповітом від 1 грудня 1997 року, оскільки порушені її праві і такі підлягають поновленню.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 307, 308,313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з
моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної
інстанції.