У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І, Панталієнка П.В., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Таращанському районі Київської області про визнання постанови неправомірною, стягнення заборгованості по страховим виплатам та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У липні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за висновком МСЕК від 5 березня 1998 року вона визнана інвалідом 2 групи із втратою 80% працездатності, 1 квітня 2001 року звернулась до відповідача із заявою про призначення страхових виплат, однак відділення Фонду неправильно визначило розмір втраченого заробітку і строк початку виплат, а тому вона втратила за період з 16 травня 2001 року по 1 лютого 2002 року 2114 грн. 54 коп., діями відповідача їй також завдано моральної шкоди.
Рішенням Таращанського районного суду від 16 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 червня 2004 року, позов задоволено частково: зобов”язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Таращанському районі виплачувати ОСОБА_1 страхові платежі в розмірі 248 грн. 77 коп. щомісячно, стягнути на її користь заборгованість в сумі 3739 грн. 55 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні питання про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди..
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Таращанського районного суду від 16 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 червня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України : Л.І.Охрімчук
П.І.Панталієнко
Ю.Л.Сенін