РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2007 року                                                                                            м. Ужгород

Судова колегія палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

Головуючої - Фазикош Г.В., суддів - Дроботі В.В., Кеміня М.П., при секретарі - Рогач І.І.,

з участю позивачки ОСОБА_3,

представника позивачки ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_1, представника відповідача -ВашаМ.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, -

встановила:

10 травня 2007 року Мукачівський міськрайонний суд ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, зобов'язав відповідача не чинити перешкоди позивачці в користуванні майном, а саме % частки житлового будинку АДРЕСА_1 та вселенню в житловий будинок.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати дане рішення, як неправомірне. Свою позицію мотивує тим, що, на його думку, місцевий суд не надав належної оцінки наявним в справі доказам, та неповно встановив фактичні обставини справи. Зокрема, суд не врахував те, що позивачка та відповідач володіють певними частинами спірного будинку, однак його реального розподілу між сторонами не було, а тому припис суду, зобов'язуючий відповідача не чинити перешкод у вселенні позивачки у весь будинок, а не лише у належну їй частину, є безпідставним та таким, який виконати практично неможливо.

В судовому засіданні в апеляційній інстанції відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. При цьому вони пояснили, що в дійсності відповідач взагалі не перешкоджав позивачці у користуванні будинком, вона має від нього ключі та може вільно входити до нього у будь-який час.

Позивачка та її представник апеляційну скаргу не визнали та просили її відхилити. При цьому вони пояснили, що раніше вона дійсно в даному будинку не проживала, однак на даний час у неї змінились життєві обставини і їй потрібне житло. Позову про реальний розподіл будинку вона не подавала. Мирової угоди сторони укласти не змогли.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія перевірила законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та прийшла до наступних висновків.

Справа;№ 22ц-1111/07                              Номер рядка статистичного звіту: 5

Головуючий у першій інстанції: Ю.О.Бондаренко

Доповідач: Фазикош Г.В.                                                                                                                                  

Відповідно до ст. 4 ]ДПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Одним із способів захисту права приватної власності, який передбачеий цивільним законодавством і який вправі застосувати суд, є усунення наявних перешкод власнику у його користуванні (ст.391 ЦК України). В той же час, розглядаючи позови, пов'язані зі спільною власністю громадян, суди повинні виходити із характеру цієї власності, зокрема із того, чи є вона сумісною чи частковою (ст.355, ст.356 ЦК України).

В даній справі фактично має місце спір між фізичними особами щодо користування будинком, який перебуває у їх спільній частковій власності, а тому до спірних правових відносин слід було застосувати положення ст.358 ЦК, чього суд першої інстанції не зробив. Між тим, відповідно до названої статті право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, при цьому кожен із співласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Як випливає із матеріалів справи, реального розподілу часток позивачки та відповідача у належній їм власності здійснено не було. Даний факт суд першої, інстанції не врахував та зробив необгрунтований висновок про те, що користуючись всім домоволодінням відповідач, як співвласник майна, порушує право власності іншого співласника цього ж майна - позивачки. Крім того, колегія вважає, що сам факт користування всім домоволодінням відповідачем сам по собі не є перешкодою позивачці у користуванні цим же майном, а наявні суперчеки між сторонами можуть бути вирішенні шляхом встановлення порядку користування належним їм спільним майном, або шляхом реального його поділу (ст.357, ст.358 ЦК України). Таких позовних вимог позивачка в даній справі не заявляла.

Враховуючи наведене, керуючись Законом України "Про власність", ст.ст.355-358 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 303, ч.1 п.3 ст.307, ч.1 п.3, п.4 та ч.2 ст.309, ст.ст. 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів, -

РІШИЛА :

1.      Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.

2.      Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю - змінити. У задоволенні позову ОСОБА_3 щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкод у вселенні позивачки в житловий будинок відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України