Головуючий у 1 інстанції: Закопайло В.А.                                               Справа № 22-а-1101/08

Суддя-доповідач: Шаптала Н.К.

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2008 року                                                                                              місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                   Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду:                      Ляшенка Д.В., Колеснік Г.А.

при секретарі судового засідання:                     Білоус К.І.

З участю сторін: сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 23 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації про стягнення  недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення були задоволені частково. В частині позовних вимог про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки - позовні вимоги задоволені; у задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2006 рік - відмовлено. З Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 стягнуто недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4461,60 грн.        

Відповідач  з вказаною постановою суду не погодився, та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації - задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Суд 1-ї інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, якому встановлена 2-га група інвалідності і йому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати.

Колегія вважає, що суд першої інстанції  вірно виходив саме з вимог Закону, який має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України, якими, в свою чергу, керувався відповідач, сплачуючи позивачу допомогу у менших розмірах, замість встановлених нормами ст. 48 Закону № 796- XII від 28.02.1991 року, - тобто п'яти  мінімальних заробітних плат. 

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій  та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку.

Відповідно до ст.17  ЗУ № 2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються законами України з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Суд, також правильно, проаналізував норми ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог за 2006 рік з урахуванням норми ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  яким дія ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призупинена на 2006 рік.

Враховуючи наведене, колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, та вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації - залишити без задоволення.

Постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 23 листопада 2007 року, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації про стягнення  недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення були задоволені в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки, та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2006 рік; стягнення з  Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4461,60 грн. - залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили.

Колегія суддів: