Справа № 22-а-39/08
донецький апеляційний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2008 рік місто Донецьк
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Шаптала Н.К.
суддів апеляційного суду: Колеснік Г.А., Ляшенко Д.В.
при секретарі судового засідання: Білоус К.І.
З участю сторін: сторони до суду не з'явився про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином;
|
розглянувши апеляційну скаргу |
Луганського обласного військового комісаріату |
|
|
|
|
на постанову |
Ленінського районного суду м. Луганська |
|
від |
03 квітня 2007 року |
|
|
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
до |
Луганського обласного військового комісаріату |
|
про |
Стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно; |
|
|
|
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 03 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату були задоволені в повному обсязі та стягнуто з Луганського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 невиплачену грошову компенсацію за не видане речове майно в сумі 3728,77 гривень.
Відповідач з постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції має бути скасована, а в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Як встановив суд першої інстанції, позивач ОСОБА_1 з березня 2002 року по жовтень 2005 року проходив військову службу в Лисичанському міському військовому комісаріату, та знаходився на речовому забезпеченні відповідача. На підставі наказу начальника Генерального штабу № 373 від 15.09.2005 року позивач був звільнений з військової служби в запас, та виключений із списків особового складу з 14.10.2005 року. При звільненні ОСОБА_1 відповідачем не було проведено з ним остаточного розрахунку за період його служби, а саме - не видано компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби в Збройних Силах України, але видане йому не було.
Згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року військовослужбовці мають право на одержання продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Однак, згідно до пункту 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-3, дія частини другої ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинена в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.
Пізніше, Законом України «Про внесення змін до пункту 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 23 березня 2000 року № 1577-3, у пункті 2 слова «речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них» замінені словами «продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна».
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації замість речового майна в сумі 3728,77 гривень. Оскільки відповідно до наведених вище норм Законів права на отримання позивачем грошової компенсації за речове майно, як військовослужбовця на час його звільнення із служби (14.10.2005 року), та навіть на час проходження служби у Луганському обласному військовому комісаріаті в період з 15.03.2002 року по 25.10.2005 року у ОСОБА_1 - не було.
Оскільки відповідно до вимог Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» № 1459-ІІІ від 17.02.2000 року виплати грошової компенсації за не використане речове майно призупинені з 11.03.2000 року. А Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» № 1577-ІІІ від 23.03.2000 року в ч. 2 ст. 9 внесені зміни відповідно до яких позивач має право на отримання тільки самого речового майна, що йому й пропонував відповідач.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути скасована, з відмовою в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст.195, 196, п.1 ч.3 ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія; -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача Луганського обласного військового комісаріату - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 03 квітня 2007 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно було задоволено в повному обсязі - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з дня проголошення судового рішення.
Колегія суддів: Н.К.Шаптала
Г.А. Колеснік
Д.В.Ляшенко