У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова  від 1 лютого 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1до Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця”, Чернігівської дистанції колії ДТГО ПЗЗ про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить  рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова  від 1 лютого 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

       Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова  від 1 лютого 2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1  до  ДГТО ПЗЗ Чернігівська дистанція колії, ДТГО ППЗ про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

       Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції прийшов до висновку, що позивачка зробила прогул без поважних причин. Від дачі пояснень щодо прогулу вона відмовилась. Правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення були додержані. Трудовий договір було розірвано зі згоди профспілкового комітету. Також, суд прийшов до висновку, що в зв”язку з відмовою в поновленні позивачки на роботі, відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку і відшкодування моральної шкоди.

       Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що  1 жовтня 2007 року нею було отримано розпорядження прибути 2 жовтня 2007 року до      м. Києва в Службу колії ППЗ, що нею і було зроблено на підставі, належним чином оформленого, посвідчення про відрядження, тобто нею не було вчинено прогул, однак судом не дано оцінки вказаній обставині, тому  рішення суду є незаконним та необгрунтованим.

       Не дав суд оцінки показанням свідка, посвідченню про відрядження, яке було підписане заступником начальника ОСОБА_4,  розпорядженню № 178 про відрядження, поясненням секретарки ОСОБА_5, запису в журналі реєстрації вхідної кореспонденції, а тому  ухвалив незаконне рішення.

       В запереченнях на апеляційну скаргу ДТГО ПЗЗ Чернігівська дистанція колії просила в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 1 лютого 2008 року залишити без змін.

       У судовому засіданні ОСОБА_1 просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду інстанції, задовольнивши її позовні вимоги.

       Представники відповідачів апеляційну скаргу не визнали, просили в її задоволенні відмовити.

        Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду 1 інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

       По справі встановлено, що відповідно до наказу ПЧ-10 №06 від 24.10.2005 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду економіста матеріально-технічного забезпечення Чернігівської дистанції колії Державного територіально-галузевого об”єднання “Південно-Західна залізниця”, а з 1 червня 2006 року переведена на посаду бригадира (звільненого) постачання 6-го розряду згідно наказу №148 від 28.04.2006 року.

       Наказом №39 від 08.10.2007 року позивачка звільнена з роботи за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП  України (а.с.47).

       Позивачка посилається на те, що вона прогулу не допускала, на роботі 02.10.2007 року була відсутня, оскільки перебувала у відрядженні в м. Києві.

       Відповідно до вимог Інструкції про службові відрядження, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

       Направлення працівника у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням).

       Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Відмітки завіряються печаткою та підписом службової особи.

       Як встановлено судом, ОСОБА_1 була відсутня на роботі 02.10.2007 року за місцем постійної роботи.

       Її посилання на те, що вона була у відрядженні в м. Києві, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки:  01.10.2007 року керівник філії не видавав розпорядження про відрядження позивачки до м. Києва, що підтверджується журналом розпоряджень (а.с.22-25);  не підписував посвідчення про відрядження (а.с.7); в посвідченні про відрядження відсутні відмітки (печатка) про прибуття позивачки  м. Київ та вибуття її з м. Києва (а.с.50).

       Посилання апелянта на пояснення секретаря ОСОБА_5, як на доказ перебування у відрядженні, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки з пояснень вбачається, що посвідчення про відрядження вона виписала 01.10.2007 року зі слів ОСОБА_1 без розпорядження керівника, а розпорядження з Києва надійшло тільки 02.10.2007 року (а.с.4).

       Крім того, судом взято до уваги, що секретар ОСОБА_5 по даному факту, а саме за безпідставне оформлення документів про відрядження позивачки до м. Києва 02.10.2007 року,  наказом від 05 жовтня 2007 року № 37 притягнута до дисциплінарної відповідальності (а.с.43). Даний наказ нею не оскаржувався.

       Що стосується запису в журналі реєстрації вхідної документації, то з нього вбачається, що розпорядження з м. Києва про відрядження бригадира МТЗ  ОСОБА_1 надійшло тільки 02.10.2007 року о 16 год.30 хв. (а.с.5, 51) і допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що якщо розпорядження ним направлено 02.10.2007 року о 16 год.30 хв., то викликав він позивачку на наступний день.

       Також, про перебування в м. Києві 02.10.2007 року позивачка не надала жодного доказу (проїзних документів, звіту за виконану роботу, тощо), не надала і будь-яких письмових пояснень з даного приводу.

      Щодо підпису ОСОБА_4 про прибуття позивачки в м. Київ та її вибуття з м. Києва, то з даного приводу він був допитаний в якості свідка і суду пояснив, що за характером роботи підписує багато посвідчень про відрядження, не перевіряючи їх, коли і як підписав посвідчення про відрядження ОСОБА_1 пояснити не може. І сам по собі підпис ОСОБА_4 на посвідченні про відрядження  не може служити доказом перебування позивачки у відрядженні.

       Отже, суд,  оцінивши всі докази у сукупності, перевіривши всі доводи апеляційної скарги, та заперечення проти неї,  приходить до висновку, що суд 1 інстанції правильно відмовив позивачці в задоволенні позовних вимог.

       Керуючись ст.ст.  307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, ст. 324  ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

      Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

      Рішення  Новозаводського районного суду м.Чернігова  від 1 лютого 2008 року - залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

              Головуючий:                                                             Судді: