Справа № 2-42/2008

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

1 квітня 2008 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

при секретарі Борисенко О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Даценка О.І.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю „Орлан-Транс-Груп” про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, боргу по відрядних, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки, моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

            ОСОБА_1 звернувся до суду з  позовом, в якому, збільшивши в ході розгляду справи позовні вимоги, просить стягнути з ТОВ „Орлан-Транс-Груп” невиплачену заробітну плату за вересень, жовтень, листопад та частину грудня 2005 року в сумі 891,60 грн. та за 23, 24, 25, 26 січня 2006 року в сумі 68,80 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні з 7 лютого 2006 року по 31 січня 2008 року в сумі 7925,14 грн. та за затримку видачі трудової книжки з 7 лютого 2006 року по 20 березня 2006 року в сумі 465,55 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн., борг по відрядних в сумі 4130 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11,12 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, припиняючи з ним трудовий договір, не провів остаточний розрахунок, здійснював виплату заробітної плати без дотримання норм КЗпП України, на час звернення до суду не виплатив належну йому заробітну плату, своєчасно не видав трудову книжку, а тому повинен сплатити ще й середній заробіток за весь період затримки розрахунку та відшкодувати завдану моральну шкоду.

            В судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги  підтримали, просили їх задовольнити та стягнути на користь ОСОБА_1 суми, зазначені в позові, а також спричинену діями відповідача моральну шкоду.

Представник відповідача позов визнав частково, пояснивши, що дійсно з позивачем не проведено своєчасно остаточний розрахунок при звільненні, тому доводи позову про стягнення середнього заробітку за цей період визнаються відповідачем до 30 травня 2006 року, тобто до часу фактичного розрахунку. Заперечував проти факту невиплати заробітної плати ОСОБА_1 за вересень, жовтень, листопад, частину грудня 2005 року, та 23, 24, 25, 26 січня 2006 року пояснюючи, що всі необхідні нарахування та виплати відповідачем за 2005 рік були здійснені, а в зазначені у позові дні січня 2006 року позивач трудові обов'язки не виконував, отже підстав для нарахування і виплати за цей період коштів немає. Зазначав, що ТОВ "Орлан-Транс-Груп" погоджується з несвоєчасною видачею ОСОБА_1 трудової книжки, але вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки її видачі ним визначений  неправильно, оскільки має розраховуватись, виходячи з останніх 12 календарних місяців його роботи, а не з виплат за 2 останні місці. Вказував, що позивачем не надано доказів вимушеної сплати ОСОБА_1 на користь відповідача коштів за перегруз сумі 4130 грн. як боргу по відрядних та посилався на те, що є безпідставною вимога про стягнення компенсації за невикористану відпустку, оскільки позивач повністю використав щорічну відпустку за відпрацьований час. Крім того, зазначав, що моральна шкода ОСОБА_1 не доведена. Остаточно змінивши позицію, вважав, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки в даний час відносно ТОВ "Орлан-Тран-Груп" порушена процедура банкрутства, у зв'язку з чим ОСОБА_1 має вирішувати цей спір в порядку господарського судочинства.

            Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

            Судом встановлено і сторонами в судовому засіданні не заперечувалось, що ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах, працюючи на посаді водія автотранспортних засобів для перевезення вантажів в міжміському, міжобласному та міжнародному сполученні автомобільної колони № 9 з повною матеріальною відповідальністю з 28 січня 2005 року (а.с. 102, 139). 7 лютого  2006 року трудовий договір було розірвано, позивач звільнився за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України (а.с. 97).  На момент звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку, тобто йому не були  виплачені всі належні від ТОВ „Орлан-Тарнс-Груп” суми.

            Судом встановлено, що, звільняючи позивача з роботи, відповідач не розрахувався з ОСОБА_1 за 23, 24, 25, 26 січня 2006 року, чого не заперечував представник відповідача в судовому засіданні, посилаючись на те, що позивач не виконував в цей час трудових обов'язків. Разом з тим, доказів на підтвердження невиконання ОСОБА_1 таких обов'язків суду не надано - позивача не притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання трудових обов'язків, його звільнення проведено за власним бажанням, а не за прогул. Відповідачем не надано суду табелі обліку робочого часу позивача, які б свідчили про його відсутність на робочому місці, хоча такий обов'язок  на представника відповідача був покладений, для чого в судовому засіданні оголошувалась перерва. З пояснювальної ОСОБА_1 на ім'я генерального директора  ТОВ "Орлан-Транс-Груп" (а.с 94) вбачається, що він був відсутній на роботі з 10 по 20 січня 2006 року у зв'язку з очікуванням отримання закордонного паспорту за узгодженням з керівником автоколони, а з 23 січня 2006 року був на робочому місці, тобто позивач постійно заперечував факт відсутності на роботі саме за ті дні, коли кошти йому виплачені не були.

            При цьому, визначаючи належні ОСОБА_1 до виплати суми, суд виходить з розрахунку середнього заробітку, який зроблений позивачем (а.с. 160), оскільки погоджується з його доводами про те, що частиною 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року, № 100, (з наступними змінами) визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Частини перша та друга пункту 2 Порядку, на який посилався представник відповідача, надаючи суду свої розрахунки середньомісячного заробітку позивача, не можуть використовуватись при проведенні спірних виплат, оскільки визначають порядок розрахунку середнього заробітку для оплати працівникам передбачених законодавством відпусток. Таким чином, на користь ОСОБА_1 слід стягнути 68,6 грн. невиплаченої заробітної плати за 4 дні січня 2006 року.

            Доводи позову про невиплату ОСОБА_1 відповідачем заробітної плати за вересень, жовтень, листопад, частину грудня 2005 року доказами не підтверджені, оскільки виплати за цей період дійсно проводились не через установи АППБ "Аваль", тому у наданих банком роздруківках особового рахунку ОСОБА_1 відсутні відомості про перерахування цих сум. Проте, представником відповідача суду надані видаткові касові ордери за № 4372 від 22 грудня 2005 року про видачу заробітної плати за листопад 2005 року, за № 4324 від 9 грудня 2005 року  про видачу заробітної плати за вересень, жовтень 2005 року (а.с. 172-173), за № 4519 від 8 лютого 2006 року про видачу заробітної плати в частині за грудень 2005 року (а.с. 67), в яких позивач поставив свій підпис та зазначив прописом суму отриманих коштів, чого не заперечував в судовому засіданні. Твердження ОСОБА_1 про те, що вказаних коштів він не отримував, будь-якими доказами не підтверджуються. Суд вважає надані видаткові касові ордери належними і допустимими доказами, оскільки не встановлено, що вони отримані з порушенням порядку, встановленого законом, містять інформацію щодо предмету доказування і не спростовані іншими доказами в ході розгляду справи.

            Є обгрунтованими доводи позову про те, що ОСОБА_1 не виплачена компенсація за невикористану відпустку, оскільки позивач у відповідності до наказу  № 40-В ТОВ "Орлан-Транс-Груп" від 12 грудня 2005 року (а.с. 99-101) перебував у щорічній відпустці терміном 24 календарні дні за період роботи з 28 січня 2005 року по 27 січня 2006 року. Статтею 75 КЗпП України визначено, що щорічна відпустка надається працівникові  тривалістю  не менш як 24 календарні дні за відпрацьований рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Трудовий договір з ОСОБА_1 укладено 25 січня 2005 року і припинено 7 лютого 2006 року, тобто за 11 днів (з 28 січня 2006 року по 7 лютого 2006 року) компенсація  за невикористану відпустку ОСОБА_1 виплачена не була. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року, № 504/96-ВР, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно законодавства зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню. Таким чином, відповідачем безпідставно не зараховано ОСОБА_1 до часу, що дає право на щорічну основну відпустку, період перебування на лікарняному (а.с. 95-96) і визначено, що права на компенсацію позивач не має. Суд погоджується з доводами позову про те, що, оскільки 24 календарні дні відпустки надаються за відпрацьований рік, за кожний відпрацьований місяць особі належить 2 календарних дні відпустки, а за 11 відпрацьованих ОСОБА_1 він має право на компенсацію за 1 календарний день відпустки, тобто 11,12 грн. 

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, що передбачає обов'язок з боку власника або уповноваженого ним органу провести повний розрахунок в день звільнення з працівником, вищезазначені суми позивачу виплачені не були, а тому за вимогами ст. 117 КЗпП України товариство повинно виплатити  йому середній заробіток за весь час затримки по день проведення розрахунку. Фактичний розрахунок до часу звернення позивача до суду не проведено, а отже, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 8 лютого 2006 року по 31 січня 2008 року в сумі 7925,14 грн.

Не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 в день звільнення, а також невиплата гарантованих законодавством коштів протягом значного часу, вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, тобто призвело до моральних страждань. Враховуючи характер та тривалість страждань, спричинених позивачу, обставини справи, ступінь вини відповідача, доводи позивача, з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1000 грн.             

Стороною відповідача не заперечувалось, що при звільненні ОСОБА_1 йому не була своєчасно видана трудова книжка. Представник позивача отримала її лише 20 березня 2006 року (а.с. 41-43), а отже про затримку видачі трудової книжки ОСОБА_1 був обізнаний з вищезазначеного часу, що не заперечувалось ним в ході розгляду справи. Разом з тим, ст. 233 КЗпП України визначено, що за захистом порушеного права працівник може звернутись до суду в тримісячний строк з часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Це положення закону не поширюється лише на вимоги про стягнення належної особі заробітної плати, проте зазначена вимога не пов'язана з порушенням законодавства про оплату праці. Позивачем не заявлялось клопотання  про поновлення пропущеного строку звернення до суду в цій частині заявлених вимог і поважності причин його пропуску не наведено, а отже суд вважає, що вимога позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.  

            Суд також вважає, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження незаконного відрахування з нього штрафу за перегруз і відповідно боргу ТОВ "Орлан-Транс-Груп" перед ним по відрядних в сумі 4130 грн. Як вбачається з картки обліку 3721 на ім'я позивача (а.с. 44-46), відповідачем було перераховано 23 листопада 2005 року через банк "Фінанси та кредит" 4130 грн. за накладений на ОСОБА_1 штраф за перегруз. 5 та 9 грудня 2005 року ОСОБА_1 перераховано відповідачу 1522,89 грн. та 3208,32 грн. боргу по відрядних. Стороною позивача не надано будь-яких доказів, які б свідчили про пов'язаність зазначених перерахувань, та не заявлено клопотань з цього приводу. Разом з тим, загальна сума  перерахованих позивачем 5 та 9 грудня 2005 року коштів становить 4731,21 грн. З урахуванням викладеного, різниці наведених сум, а також часового проміжку, що існував між перерахуванням коштів, борг за відрядними є лише припущенням позову, на якому не може ґрунтуватись судове рішення, якщо його заперечує інша сторона. 

            Не грунтуються на вимогах цивільного та трудового законодавства твердження представника відповідача про необхідність відмови у позові повністю, виходячи з того, що відносно ТОВ "Орлан-Транс-Груп" порушена процедура банкрутства і позивач повинен звернутися до суду в порядку господарського судочинства для того, щоб бути включеним до реєстру кредиторів відповідача, оскільки вказаний порядок визначений господарським процесом для суб'єктів господарювання, а дана справа розглядається за правилами цивільного процесу. Трудове законодавство також не визначає як підставу для відмови в позові про стягнення заробітної плати та інших пов'язаних з нею платежів наявність процедури ліквідації юридичної особи.            

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, позивач від сплати судових витрат звільнений, тому 87,55 грн. судового збору та 30 грн. за інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з ТОВ „Орлан-Транс-Груп”  на користь держави.

            На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 217 ЦПК України, ст.ст. 75, 82, 83, 97, 110, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року, № 504/96-ВР, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року, № 100, (з наступними змінами), -

в и р і ш и в :

            Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити частково.

            Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Орлан-Транс-Груп” на користь  ОСОБА_1невиплачену заробітну плату в сумі 68,6  грн., 11,12 грн. компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7925,14 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В задоволенні іншої частині позову - відмовити.

            Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Орлан-Транс-Груп” в доход держави 87,55 грн. судового збору та 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

            Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

            Суддя                                                                                                       Н.В. Шитченко