У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченко Є.Ф., Лихути Л.М, Охрімчук Л.І

розглянувши в попередньому судовому засіданні  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, та за зустрічним позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право   користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3  на рішення Галицького районного  суду  м. Львова від 9 грудня 2003 року та  ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2004 року, -

в с т а н о в и л а :

У  квітні  2003 року ОСОБА_1  звернувся у суд і з позовом до ОСОБА_2, 3-ої особи ОСОБА_3   про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням квартирою, мотивуючи свій позов тим, що відповідачка чинить йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

ОСОБА_2, ОСОБА_3  звернулися у суд із зустрічною позовною заявою про  визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки з вересня 2002 року у ній не проживає, не сплачує комунальних платежів та забрав особисті речі.

Рішенням  Галицького районного суду м. Львова від 9 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою  апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2004 року, первісний  позов ОСОБА_1 задоволено та зобов”язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право на житло-відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять  скасувати рішення суду першої  та апеляційної інстанцій, а  справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм  матеріального та процесуального права.

Колегія суддів  дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Галицького районного  суду  м. Львова від 9 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня  2004 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.   

Встановлено, і це  вбачається з матеріалів справи , що судові рішення ухвалено з додержанням  судом норм матеріального та   процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують

Колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3  відхилити.

Рішення Галицького районного  суду  м. Львова від 9 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня березня 2004 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.