16 жовтня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до ОСОБА_1 про визнання векселів недійсними (такими, що не мають сили простого векселя), за  касаційною скаргою Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2003 року,

                             встановила:

У січні 2003 року Національна акціонерна компанії “Нафтогаз України” звернулася в  суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання векселів недійсними (такими, що не мають сили простого векселя).

Зазначала, що прості векселі за НОМЕР_1 номінальною вартістю 100 000 грн. кожний були емітовані 4 вересня 1998 року акціонерним товариством “Укргазпром”, правонаступником якого є Національна акціонерна компанії “Нафтогаз України”, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Босфор”.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів НОМЕР_2 ОСОБА_1 придбала у власність вказані векселі.

Посилаючись на те, що ці векселі складені з порушенням Правил виготовлення і використання вексельних бланків та Положення про простий і переказний вексель, а саме - підписані особою, яка на час   емісії  векселів не була керівником акціонерного товариства “Укргазпром”, просила визнати зазначені векселі недійсними (такими, що не мають сили простого векселя).  

Рішенням Печерського районного суду м .Києва  від 20 березня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2003 року у задоволенні позовних вимог Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” -  відмовлено.

У касаційній скарзі Національна акціонерна компанії “Нафтогаз України”  ставить питання про скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення, - про задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

            Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

                                                                       ухвалила:

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”відхилити /

          Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2003 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.