16 жовтня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління освіти Ніжинської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за  касаційною скаргою управління освіти Ніжинської міської ради на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 16 квітня 2004 року,

                             встановила:

У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до управління освіти Ніжинської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

 Зазначав, що перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1та належним чином виконував свої трудові обов'язки.

Наказом НОМЕР_1 був звільнений  згідно  ч. 1 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Посилаючись на те, що заяву про звільнення він написав під тиском начальника управління, а потім, своєчасно, подав іншу заяву про відкликання заяви про звільнення, вважав звільнення незаконним, просив суд поновити його на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ніжинського міського суду від 20 січня 2004 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

 Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 16 квітня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, - про  задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а саме - його поновлено на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 управління освіти Ніжинської міської ради з 25 листопада 2003 року, з управління освіти Ніжинської міської ради на його користь стягнуто 1 081 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також держмито у розмірі 51 грн. на користь держави.

У касаційній скарзі управління освіти Ніжинської міської ради ставить питання про скасування постановленого у справі рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

            Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

                                                                 ухвалила:

                             Касаційну скаргою управління освіти Ніжинської міської ради відхилити.

          Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 16 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.