У Х В А Л А |
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
16 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2005 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22.09.2005 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23.11.2005 р., яким у позові відмовлено за пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невірне з'ясування судами фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 3.03.2003 р. між Помічнянською міською радою Добровеличківського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 було укладено контракт, згідно якого позивач призначався на посаду начальника Помічнянського комбінату комунальних підприємств на термін з 1.03.2003 р. по 31.12.2003 р. Рішенням виконавчого комітету міської ради НОМЕР_1 дію зазначеного контракту було припинено, у зв'язку із закінченням терміну його дії.
Відмовляючи в задоволені позову, місцевий суд виходив з того, що звільнення позивача з роботи було здійснено у відповідності з вимогами чинного законодавства про працю; з розпорядженням виконавчого комітету про звільнення з роботи позивач був ознайомлений 16.01.2004 р., а з позовом до суду з питання поновлення на роботі звернувся 29.11.2004 р., тобто з пропуском встановленого законом місячного строку, який ним було пропущено без поважних причин.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено судами з додержанням норм матеріального й процесуального права та відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування рішення суду.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України :
|
Є.Ф. Левченко |
|
Я.М. Романюк |
|
Ю.Л. Сенін |