Справа № 188/377/25

Провадження № 1-кс/188/331/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року  

        Слідчий суддя  Петропавлівського районного  суду Дніпропетровської області    ОСОБА_1

при секретарі судового засідання   ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка клопотання старшого слідчого  відділення поліції № 4 Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3   погоджене з прокурором Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12025041530000036  від  30.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого  ч.1 ст. 121 КК України, про продовження строків тримання під вартою стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борзна, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період в посаді солдат 1-го єгерського батальйону НОМЕР_1 бригади в/ч НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого на підставі ст. 89 КК України.

за участю:

прокурора         ОСОБА_6                 (дистанційно),

слідчого               ОСОБА_3                                          

підозрюваного      ОСОБА_5 (дистанційно)                             

        захисника        ОСОБА_7                                 

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділення ВП № 4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_3   звернулась до слідчого судді Петропавлівського районного суду з клопотанням, погодженим з прокурором Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_8   про продовження строків триманння під вартою.

  В обґрунтування клопотання слідчий вказала, що слідчим СВ відділення поліції №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12025041530000036  від 30.01.2025 за підозрою  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів  Дніпровської спеціалізованої прокуратури сфері оборони Східного регіону.

Солдат ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, проходячи її на  посаді  солдат 1-го єгерського батальйону НОМЕР_1 бригади військової частини НОМЕР_2 , 30 січня 2025 року приблизно 20:30 години, знаходячись на території колишнього току розташованого на околиці АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, через раптово виникле неприязне ставлення до ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на спричинення ОСОБА_9 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, під час виниклої між ними сварки, дістав ніж з чохла, який зберігався у нього у кишені штанів, після чого, тримаючи вказаний ніж у правій руці, діючи умисно, з метою спричинення ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, наніс останньому не менше двох ударів вказаним ножем в область тулубу, внаслідок чого ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді  проникаючого ножового колото-різаного поранення лівого підребер`я з ушкодженням товстої кишки, печінки. Тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового колото-різаного поранення лівого підребер`ям з пошкодженням печінки, товстої кишки  за своїм характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, після отримання яких ОСОБА_9 впав на ґрунт, а  ОСОБА_5   припинив свої злочинні дії та відійшов у бік, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, – умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину повністю підтверджується наступними доказами: протоколом огляду місця події та вилученими речовими доказами, а саме ніж; протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, в тому числі вилученими у встановлений законом спосіб речовими доказами.

У ході досудового слідства у кримінальному провадженні та вивчення особистості підозрюваного ОСОБА_5 встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо невиконання ним покладених процесуальних обов`язків.

Оцінюючи ризик попередження спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду є те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми.   Крім цього, підозрюваний ОСОБА_5 може змінити місце фактичного мешкання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від суду.

При цьому можливі посилання сторони захисту на відсутність на цей час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не власною правосвідомістю, а дієвістю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу.

Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що                 ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, який на підставі статутів Збройних сил України, взявши на себе зобов`язання сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції і законів України, порушив ці обов`язки.

Також не можна лишити поза увагою той факт, що підозрюваний                    ОСОБА_5 , як військовослужбовець, значно краще ніж пересічний громадянин України володіє інформацією, щодо місць проходу на територію, яка тимчасово непідконтрольна органам державної влади України, і може використовувати вказану інформацію для переховування на вказаній території.

Крім того, слід зазначити, що після нанесення тілесних ушкоджень  ОСОБА_9 намагався сховати ніж, який є знаряддям вчинення злочину, а саме викинув його у смітник. Вказана поведінка підозрюваного свідчить про наміри уникнення кримінальної відповідальності, що підтверджує актуальність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілим у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.

Також, враховуючи, що підозрюваний має доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі до анкетних даних свідків у кримінальному провадженні, що у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому підозрюється  ОСОБА_5 та суворості покарання, яке загрожує йому у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності є досить високим ризик того, що перебуваючи на волі підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні шляхом погроз або застосуванням насильства, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень, про що, зокрема, свідчать зухвалий спосіб вчинених злочину, крім того слід зазначити, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на етапі досудового розслідування, а й у подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілого, дослідження їх судом.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється останній, а також навички останнього поводження з вогнепальною зброєю як військовослужбовця та доступ під час виконання службових обов`язків до вогнепальної зброї та бойових припасів в тому числі до необлікованих, свідчить про підвищену небезпеку останнього. В тому числі, є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі і злочин проти життя та здоров`я особи, про що свідчить очевидна психологічна спроможністю підозрюваного вільно, виключно за своїм бажанням, без розумної причини самозахисту чи виконання державного або громадського обов`язку застосувати насильство відносно інших осіб.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Неможливість покладення на підозрюваного обов`язків без застосування запобіжного заходу пов`язана з тим, що вказаний спосіб застосування заходу забезпечення і не може бути застосований до особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із порушенням Присяги військовослужбовця Збройних Сил України.

Крім того, перебування поза межами тримання під вартою, підозрюваний як особа, що не має підстав для звільнення з військової служби зобов`язаний буде повернутися до підрозділу, в якому він проходить службу, тобто до місця, де також проходять службу свідки, що беззаперечно створить умови для здійснення тиску на них.

За таких обставин покладення обов`язків без застосування запобіжного заходу не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених            ст. 177 КПК України; що підозрюваний має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що ухвалою слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області перевірена обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 , встановлені ризики передбачені статтею 177 цього Кодексу, та встановлений факт недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а також приймаючи до уваги той факт, що строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 закінчується 31.03.2025, оскільки на даний час наявні процесуальні дії, проведення та завершення яких потребує додаткового часу, тому доцільно продовжити підозрюваному  ОСОБА_5 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий в судовому засіданні підтримала клопотання.

Прокурор в судовому засіданні підтримав і обґрунтував клопотання.

Підозрюваний та захисник підозрюваного в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання.

Вислухавши думки прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою обрання запобіжного заходу підозрюваному є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

       1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

       2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

       3) незаконно впливати на потерпілих, свідків у провадженні;

       4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

       5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

       Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

       1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

       2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

       3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення зібрані докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Прокурор в судовому засіданні достатньо обґрунтував необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу та довів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. 

Слідчий суддя прийшов до переконання, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Слідчий суддя вважає необхідним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів ОСОБА_5 .  

Відповідно до ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На підставі ст. 29 Конституції України, керуючись ст.ст. 48, 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205  КПК України, слідчий суддя

     У Х В АЛ И В :

Клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області  ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за  № 12025041530000036  від 30.01.2025р.   за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 1 ст. 121 КК України,, про продовження строків тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борзна, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період в посаді солдат 1-го єгерського батальйону НОМЕР_1 бригади в/ч НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого на підставі ст. 89 КК України строком на 60 днів, а саме з 13.30 години 27.03.2025 року до 13 години 30 хвилин 25 травня 2025 року .

        Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

          На ухвалу слідчого судді може бути подана скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.   

Слідчий суддя ОСОБА_1