Справа № 159/1193/25

Провадження № 2-а/159/134/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,

e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/

______________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 рокум.Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді -                                Смалюха Р.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання -                        Клевецької О.М.,

позивача –                                                 ОСОБА_1 ,

представника позивача -                                Чих О.В.,

відповідачі -                                                не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник Чих Ольга Василівна ( АДРЕСА_2 ), до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025  ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач або ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №302 від 17.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.01.2025 щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за неприбуття по повістці, хоча жодної повістки він не отримував. 17.02.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_3 відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на якій позивач присутній не був. Зазначає, що він не міг прибути на 20.10.2024 на 11.00 год, оскільки не був належним чином оповіщений. Разом з ним проживає бабуся ОСОБА_2 , яка постійно перебуває вдома. У жовтні 2024 а ні він, а ні його бобуся повістку про виклик на 20.10.2024 не отримували. 17.02.2025 прийнято постанову № 302 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і наклав стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн (далі – оскаржувана постанова).

Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, просить постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №302 від 17.02.2025 - скасувати, а провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП закрити.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив, просив у їх задоволенні відмовити. На обґрунтування своїх вимог зазначив, що позивач є військовозобов`язаним, а тому повинен з`являтися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений в повісті строк та місце.

09.10.2024 позивачу, відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку поштою було надіслано повістку, яка зобов`язувала його з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 11.00 год 20.10.2024. Вказана повістка повернулася без вручення, підстава повернення – «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, відповідно до вимог зазначеного Порядку позивач вважається таким, що оповіщений належним чином.

Керуючись статтями 235, 251 КУпАП, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указами Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 №65/2022 від 24.02.2022, п. 28, 30, 34, 41 Порядку вважає оскаржувану постанову законною, а позовні вимоги безпідставними.

10.03.2025 ухвалою суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), витребував у відповідача докази, справу призначив до судового розгляду на 19.03.2025.

18.03.2025 представник ІНФОРМАЦІЯ_4 подав суду, за допомогою системи «Електронний суд», відзив на позовну заяву та витребовувані судом докази.

У судове засідання 19.03.2025 з`явився позивач та його представник Чих О.В.

Відповідач у судове засідання не з`явилися, у відзиві на позов просив справу слухати за його відсутності.

У судовому засіданні головуючий у справі розкрив сторонам інформацію, яка на його думку може мати значення під час вирішення питання, щодо дотримання об`єктивного критерію неупередженості суду у цьому судовому процесі.

Представник позивача Чих О.В. та позивач висловили довіру суду, відводів не заявляли, просили суд задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явилися, суд вважає з можливе розглянути справу по суті за відсутності сторін.

У судовому засіданні 19.03.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 26.03.2025.

Копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 10.01.2023 підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 зарахований у запас 29.12.2022.

ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий перод на підставі абзацу 08 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з тим, що він є опікуном, що підтверджується довідкою № 2433 від 07.02.2025.

Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 80 від 10.03.2016 підтверджується, що позивача призначено опікуном над малолітніми дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім цього, позивача призначено піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_5 .

29.01.2025 інспектор мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 склав на ОСОБА_1 протокол №302 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідно до якого 09.10.2024 під час дії особливого періоду було надіслано на адресу: АДРЕСА_4 , повістку поштовим зв`язком військовозобов`язаному ОСОБА_1 , відповідно до пп. 2 п. 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року та на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», від 01.05.2023 № 255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 05.02.2024 року № 50/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 23.07.2024 року № 469/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», про необхідність прибуття на 11.00 год 20.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для звірки даних в особливий період. Днем отримання (такого поштового відправлення) повістки військовозобов`язаним ОСОБА_1 є відмітка 22.10.2024 проставлена у поштовому повідомленні, що підтверджується інформацією від поштового оператора. ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 20.10.2024 на 11.00 год, чим порушив абз. 7 ч. 1 ст. 22 «Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Розгляд справи призначений на 14.30 год 17.02.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивачу роз`яснені положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП під підпис. Зауважень до протоколу позивач у ньому не зазначив, другий примірник протоколу отримав під підпис.

17.02.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняв постанову №302, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Постанова обґрунтована тим, що 09.10.2024 під час дії особливого періоду було надіслано повістку поштовим зв`язком військовозобов`язаному ОСОБА_1 на підставі пп. 2 п. 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року та на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», від 01.05.2023 № 255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 05.02.2024 року № 50/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 23.07.2024 року № 469/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», про необхідність прибуття на 11.00 год 20.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для звірки даних в особливий період. Днем отримання (такого поштового відправлення) повістки ОСОБА_1 є відмітка проставлена у поштовому повідомленні 22.10.2024, що підтверджується відміткою від поштового оператора. ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 20.10.2024 на 11.00 год, чим порушив абз. 7 ч. 1 ст. 22 «Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З копії повістки №461943 від 09.10.2024 видно, що вона виписана на ім`я позивача про необхідність його прибуття для уточнення даних. У повістці зазначена адреса позивачам. Ковель, АДРЕСА_4 . Відповідно до повістки позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 20.10.2024 на 11.00 год. На повістці є QR-код для перевірки чинності повістки. У повістці зазначено прізвище ім`я по батькові посадової особи, яка підписала повістку. Зазначено, які документи повинен взяти з собою військовозобов`язаний, а також вказані наслідки неприбуття за повісткою та поважні причини неприбуття.

Описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення 0600294811955, та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0600294811955, копією конверта поштового відправлення 0600294811955, підтверджується відправка 09.10.2024 позивачу повістки №461943 від 09.10.2024 листом 0600294811955 та повернення його без вручення - причина повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Копією витягу з Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» підтверджується, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , 06.12.2024 подано звернення до поліції у зв`язку з неявкою по повістці (у примітці зазначено номер рекомендованого відправлення та дата повістки).

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України  № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, зокрема указами № 272/2024 від 06.05.2024, № 470/2024 від 23.07.2024, востаннє на 90 діб Указом Президента України №27/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4221-IX від 15.01.2025.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України  № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні. Диспозиція цієї норми не передбачає обов`язкову наявність умислу, а тому таке порушення може бути вчинене і з необережності.

Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).

У п. 12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ №154 від 23.02.2022 (далі – Положення про ТЦК та СП), зазначені повноваження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, серед яких, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладення адміністративних стягнень.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 7 Положення про ТЦК та СП).

Згідно з п. 1 Положення про ТЦК та СП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У п. 9 Положення про ТЦК та СП визначені завдання покладені на територіальні центр комплектування та соціальної підтримки.

Отже законодавець не розділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час здійснення ними повноважень визначених у п. 9 зазначеного вище положення на тих які мають статус юридичної особи і на тих, які цього статусу не мають; право керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 235 КУпАП, прямо передбачено п. 12 Положення про ТЦК та СП.

А тому, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП входить до повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відповідно і особи, яка тимчасово виконує його обов`язки.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Крім того, в абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов`язаних, яким є позивач, існує обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Невиконання цього обов`язку без поважних причин буде порушенням абз. 1 ч. 1 ст. 22, та абз. 7. ч. 3 ст. 33 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та становитиме склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач, будучи належним чином оповіщеним, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 20.10.2024 на 11.00 год, порушив абз. 7 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач в оскаржуваній постанові вірно вказав нормативно-правовий акт, номер статті, та абзац, яким передбачено обов`язок позивача з`явитись за повісткою. Процитував суть цього обов`язку - «у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк», однак допустив неточність у номері частини цієї статті, зазначивши про порушення абз. 7 ч. 1, хоча процитована ним норма міститься у абз. 7 ч. 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що зазначення в оскаржуваній постанові неправильного номера частини статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є опискою.

Аналогічна за суттю правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18) та постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №459/1801/17 (адміністративне провадження №К/9901/21710/18).

Суд не застосовує примітку до ст. 210 КУпАП, як підставу для незастосування до позивача положень ст. 210, 210-1 КУпАП, з таких підстав.

Відповідно до неї, положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Закон №1951-VIII), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру, зокрема, персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII). Інформація, яка належить до персональних даних та вноситься до Реєстру, визначена у ст. 7 цього Закону, до якої законодавець у п. 7-1 відніс номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 1951-VII передбачений обов`язок призовника, військовозобов`язаного та резервіста подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

У ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VII визначений перелік персональних даних, які органи ведення реєстру одержують шляхом електронної інформаційної взаємодії. У ній не передбачено такої можливості для отримання даних, зазначених у п. 7-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VII (номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти).

У цій справі позивачу не ставиться у провину порушення порядку оновлення військово-облікових даних, а тому зазначена примітка не може бути застосована у цій справі.

Отже, зазначена примітка до ст. 210 КУпАП може бути застосована, щодо адміністративних правопорушень пов`язаних з оновленням/не оновленням військовозобов`язаним своїх облікових даних, а не щодо правопорушень пов`язаних із неприбуттям за повісткою.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.

У п. 9 Положення про ТЦК та СП, визначені завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, серед яких: - здійснення заходів оповіщення та призову громадян: на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно з п. 14 вказаного положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема, відповідає за: - військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; -мобілізаційну готовність територіального центру комплектування та соціальної підтримки; - своєчасне та повне виконання завдань, покладених на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки; - здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву) та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до порядку мобілізаційного розгортання, визначеного Міноборони та Генеральним штабом Збройних Сил, а також на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до п. 15 Положення про ТЦК та СП керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема, зобов`язаний: - забезпечувати виконання особовим складом територіального центру комплектування та соціальної підтримки поставлених перед ним завдань; - розроблення та уточнення плану проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів на відповідній території, а також разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування розроблення та виконання плану заходів щодо утримання бази мобілізаційного розгортання в готовності до використання за призначенням; - забезпечувати разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування виконання плану проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів на відповідній території; - здійснювати контроль за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронюванням військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час в місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах (крім СБУ та розвідувальних органів).

Чинне законодавство не містить обмежень щодо періодичності здійснення оповіщення особи, чи щодо неможливості здійснення оповіщення особи, яка користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

До того ж, як вище зазначав суд не усі облікові дані військовозобов`язаного, резервіста, призовника можуть бути уточнені шляхом інформаційної взаємодії. Зокрема уточнення даних щодо номера телефону та електронної пошти шляхом інформаційної взаємодії з іншими базами даних не передбачене.

Отже, суд дійшов висновку, що питання оповіщення військовозобов`язаних, призовників та резервістів є виключною компетенцією територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Її потреба визначається виходячи із завдань мобілізаційних планів, стану військового обліку в органі військового управління, отриманих ним завдань тощо.

В умовах військової агресії російської федерації проти України, втручання будь-яких органів та осіб в можливість та порядок проведення оповіщення, не у встановлений законом спосіб, може мати вкрай негативні наслідки для обороноздатності України і шкодитиме національним інтересам держави та інтересам всього суспільства.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі – Порядок).

Відповідно до пунктів 38 Порядку у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені: представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та поліцейські.

У районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки резервістам та військовозобов`язаним повістка вручається військовослужбовцями або працівниками таких центрів (п. 39 Порядку).

Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (п. 40 Порядку).

У п. 41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу (п. 41-1, 41-2 Порядку).

Отже, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку) особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:

1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;

3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

4) місце, день і час явки за викликом;

5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;

6) реєстраційний номер повістки;

7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Надана відповідачем копія повістки №461943 від 09.10.2024 відповідає формі електронної повістки, встановленій у додатку №1 до Порядку, містить всі необхідні реквізити, зазначені у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У п. 34 Порядку зазначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Копією повістки №461943 від 09.10.2024 та копіями конверта, повідомлення, опису вкладення щодо поштового відправлення 0600294811955 засвідчується, що вказана повістка була надіслана 09.10.2024, тобто упродовж 48 годин після її підписання керівником (09.10.2024). День прибуття за повісткою становив не менше десяти діб після її направлення.

А тому суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 дотримав строків зазначених у п. 34 Порядку, щодо надсилання повістки та визначення строку прибуття за нею.

Описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення 0600294811955, та рекомендованим повідомленням про вручення цього поштового відправлення, копією його конверта, підтверджується відправка позивачу повістки №461943 від 09.10.2024 на адресу, яка вказана позивачем у позовній заяві та є місцем його реєстрації відповідно до відмітки у паспорті громадянина України.

На зазначеному поштовому повідомленні міститься дата проставлення відмітки про причину повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою» - 22.10.2024.

Суд звертає увагу, що позивач отримав повістку пізніше ніж зазначена у ній дата прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто, відповідно до штемпеля на конверті, відмітку про «відсутність особи за місцем проживання» було проставлено 22.10.2024, а прибути позивач за повісткою повинен був на день раніше - 20.10.2024.

Зазначена обставина також підтверджується ІНФОРМАЦІЯ_2 у фабулі правопорушення зазначеного в оскаржуваній постанові.

На переконання суду військовозобов`язаний, вказавши адресу місця проживання під час уточнення облікових даних, повинен отримувати направлені йому на цю поштову адресу повідомлення. Відмова від отримання чи не вжиття заходів для отримання надісланих на цю адресу повідомлень, у тому числі повісток, не може вважатися добросовісною поведінко.

Необхідність оперативного оповіщення військовозобов`язаних, та виконання ними свого військового обов`язку, є особливо важливою та нагальною під час особливого періоду в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та відповідає інтересам усього суспільства.

Отже, суд дійшов висновку, про несвоєчасне оповіщення позивача про необхідність його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних.

На підставі викладеного, у зв`язку з несвоєчасним оповіщенням позивача про необхідність прибуття 20.10.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутня вина позивача, наслідком чого є відсутність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відсутність вини позивача має наслідком відсутності складу адміністративного правопорушення, зо відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до зазначеної вище повістки, позивач зобов`язаний був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 20.10.2024, отже день можливого вчинення правопорушення та день його виявлення співпадають – 20.10.2024.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Отже, оскаржувана постанова від 17.02.2025 прийнята поза межами тримісячного строку визначеного ч. 7 ст. 38 КУпАП.

Виходячи з мотивів наведених вище, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята не на підставі вимог закону, що є порушенням ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку,застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є протиправною, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю. Постанову про адміністративне правопорушення №302 від 17.02.2025 належить скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 605,60 грн необхідно стягнути в його користь з відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №302 від 17.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування сторін та інших учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Представник позивача – ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_5 ).

Повне судове рішення складене 26.03.2025.

Головуючий:Р. Я. Смалюх