ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/10059/24

№ 2/183/1514/25

25 березня 2025 року                                                        м.Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 27303,23 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – кредитодавець, первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі – позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 647289425 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 15000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 27303,23 грн., яка складається з наступного: 13402,33 грн. – заборгованість по кредиту; 13900,90 грн. – заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.

У подальшому, через укладання договорів факторингу, до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі 27303,23 грн. Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку здійснювати погашення заборгованості як на користь попередніх кредиторів, так і на користь нового кредитора, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.12.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі; не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, був повідомлений своєчасно та належним чином, правом на подання відзиву не скористався, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 01.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №647289425 у формі електронного документа, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV8Х8Q8 (а.с.12-24).

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 15000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно п.п.1.2,1.4 зазначеного Договору, кредит надається на 98 днів. Нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 251,85% річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми Кредиту за весь час користування ним.

У Додатку №1 до Договору №647289425 від 01.11.2021 сторони погодили Графік платежів, визначили вартість кредиту та річну процентну ставку за цим договором (а.с.16).

Згідно з п. 4.1.-4.2. Кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт Споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник  підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується  і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши 01.11.2021 на платіжну картку відповідача кошти у розмірі 15000,00 грн. (а.с.34-35).

Відтак, у межах строку користування кредитом відповідач зобов`язаний був повертати Товариству кредит і сплачувати проценти за погодженою сторонами ставкою, однак належним чином не виконував свої зобов`язання.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод до Договору факторингу, ТОВ «Таліон Плюс» набуло право Нового кредитора до відповідача, який згідно з витягом із Реєстру Боржників №172 від 08.02.2022 мав непогашену заборгованість за кредитним договором №647289425 на загальну суму 27303,23 грн.(а.с.37-53).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №05/0820-1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право Нового кредитора до відповідача, який згідно з Реєстром прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу мав непогашену заборгованість за кредитним договором №647289425  на загальну суму 27303,23 грн (а.с.54-62).

В подальшому, на підставі договору факторингу № 2000824, укладеного 20.08.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал», до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №647289425 від 01.11.2021, який згідно з Реєстром боржників від 20.08.2024, мав непогашену заборгованість за кредитним договором у розмірі 27303,23 грн., з яких: 13402,33 грн. – заборгованість по кредиту; 13900,90 грн. – заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом (а.с.63-69).

Таку ж суму заборгованості та її складові, як зазначено у Реєстрі прав вимоги від 20.08.2024, позивачем заявлено до стягнення з відповідача.

Згідно зі складеною позивачем ТОВ «Юніт капітал» випискою з особового рахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором №647289425 від 01.11.2021 станом на 10.09.2024 становить 27303,23 грн., з яких: 13402,33 грн. – заборгованість по кредиту; 13900,90 грн. – заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом (а.с.74).

Тобто, позивачем заявлено позовні вимоги в межах суми та складових заборгованості, які мав первісний кредитор.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав жодного доказу того, що належним чином виконав зобов`язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору.

Судом установлено, що між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач, та відповідачем виникли правовідносини у зв`язку з укладенням 01.11.2021 Кредитного договору №647289425.  ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, підписав електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови користування кредитними коштами у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку товариству не повернуті, що є підставою для стягнення суми заборгованості.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, суд вбачає підстави для задоволення позову та присудження до стягнення заборгованості за кредитним договором на користь позивача у зазначеному вище розмірі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 

Згідно платіжного доручення при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (а.с.9), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що витрати вказані позивачем є занадто завищеними, оскільки виходячи із предмету позову, справа не є складною та розглядається в порядку спрощеного провадження, є стала судова практика з розгляду даної категорії спорів, заявлений розмір витрат правничої допомоги є необґрунтованим та завищеним.

Сума витрат на правничу правову допомогу у розмірі 6000 грн. є неспівмірною з ціною позову, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру та підлягає зменшенню.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. є завищеними, неспівмірними з ціною позову та підлягають зменшенню до 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №647289425 від 01.11.2021, яка станом на 10.09.2024 становить 27303 (двадцять сім тисяч триста три) грн 23 коп., та складається з наступного: 13402,33 грн. – заборгованість по кредиту; 13900,90 грн. – заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн., а разом 4422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»; код в ЄДРПОУ 43541163; адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, б. 4-А, офіс 10.

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 25 березня 2025 року .

Суддя Оладенко О.С.