ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 рокуСправа №160/2351/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1   до Головного  управління Пенсійного фонду  України в Дніпропетровській області  про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду,  в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати мені щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 рік, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплатити мені недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 24серпня, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 рік, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

В обґрунтування вказаного позивач зазначив, що відповідно до Порядку здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369 позивач отримав 1000 гривень допомоги. Зазначає, що дану виплату, позивач отримав 05 серпня 2024 року на рахунок, відкритий у Ощадбанку, через Пенсійний фонд України, так як є пенсіонером за вислугу років. Сума 1000 гривень отримана позивачем разом з пенсією. Загалом отримано суму 18925,83 грн., до якої входить допомога у розмірі 1000 грн.

Ухвалою від 29.01.2025 року суд відкрив провадження в цій адміністративній справі, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.01.2025  року була доставлена до електронного кабінету відповідача  29.01.2025 р.

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Позивач перебуває на пенсійному обліку в головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік.

Між тим позивачу разову грошову допомогу за 2024 рік було нараховано та виплачено у розмірі меншому, ніж це передбачено чинним законодавством зокрема статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

На думку позивача, йому повинно бути нараховано та виплачено як учаснику бойових дій до 24 серпня (раніше до 5 травня) разову грошову допомогу за 2024 рік в розмірі 11805 грн. (2361 х 5), натомість її було виплачено в розмірі 1 000 грн., відповідно сума невиплаченої частини разової грошової допомоги становить - 10805 грн., яка підлягає доплаті.

Доказів того, що позивач звертався до відповідача в порядку досудового врегулювання спору, матеріали справи не містять.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повноцінної  доплати до пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладених в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин(набрав чинності 1 січня 2015 року) розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону №3551-XII і Закону України Про жертви нацистських переслідувань, Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, якими визначався, зокрема розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році" встановлено порядок та розміри, категорій осіб, яким здійснюється виплата разової грошової виплати до Дня Незалежності України.

Постановою №369 затверджуються порядки використання коштів для соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань і виплати до Дня Незалежності України (раніше ця виплата була до 5 травня календарного року).

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Про жертви нацистських переслідувань", затвердженого Постановою №369, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2024 р. в такому розмірі: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж Рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26, яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018(3393/18) стаття 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту має застосовуватись у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

При цьому, суд звертає увагу на правові висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 13 червня 2023 року за наслідками розгляду справи №560/8064/22, відповідно до яких визначення Урядом у своїй постанові інших (менших), ніж у Законі №3551-ХІІ, розмірів щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році для осіб, які внаслідок виконання обов`язків оборони та захисту держави набули статусу ветеранів війни, свідчить про неналежне виконання Державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ та підриває довіру до Держави, оскільки порушуються сама суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб.

З урахуванням наведеного, Судова палата Верховного Суду зазначила, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22 щодо правомірності нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком №540, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак відступила від його висновків щодо застосування положень статті 13 Закону №3551-XII, частини другої статті 20 Закону №389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку №540 у подібних правовідносинах, та дійшла висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах в такий спосіб:

1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;

2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону №3551-ХІІ;

3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;

4) Уряд в додатку до Порядку №540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, зокрема, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;

Суд також вважає необхідним врахувати висновки викладені Верховним Судом у рішенні від 05.03.2024 у зразковій справі №440/14216/23, зважаючи на те, що позивачем у ній була особа, яка звернулась за проведенням перерахунку та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023, відповідачем є орган Пенсійного фонду України, спірні відносини стосуються проведення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік.

В цій справі Верховний Суд зробив такі висновки:

«Порівнюючи дві редакції частини 5 статті 13 Закону №3551-XII з одного боку видається, що разова щорічна грошова допомога до Дня Незалежності України, що передбачена чинною частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №2983-ІХ, за своєю назвою, тобто суто за формальним критерієм, є новим видом соціального забезпечення.

З іншого боку, за своїм змістом та ознаками (щорічна системність; разовий характер; обов`язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) вона є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, що виплачувалась особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ.

Оскільки частина цієї статті «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» не є новою у правовому регулюванні питання застосування згаданої пільги для ветеранів війни, то наявні підстави вважати, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України є зміненою за умовами та підставами виплати щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня, шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ (а не через бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій).

Отже, за своєю природою передбачена частиною 5 статті 13 №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.

Відтак запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни.»

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2024 році у розмірі 1000 грн., що значно менше ніж п`ять мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин суд вважає, що позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як учасник бойових дій, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня 2024 року у належному  розмірі як передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є протиправними.

Як наслідок, підлягає задоволенню вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплатити позивачу недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 рік, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» як учасник бойових дій.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Н. Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 рік, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 рік, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.В. Златін