ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 рокуСправа №160/31991/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/31991/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.09.2024 №155850005242 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 28.08.2024 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, на пенсію за віком на умовах статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах податкової служби з 23.01.1992 по 26.06.2013, та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки №220/15-32-10-02-12 від 07.08.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); та довідки №222/15-32-10-02-12 від 07.08.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посад державної служби.  

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 28.08.2024 року звернувся з заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.09.2024 №155850005242 відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», у зв?язку з не зарахуванням до стажу державної служби період роботи в податковій службі. Позивач вважає відмову органу Пенсійного фонду України протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, а саме: наявність необхідного віку, страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/31991/24. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06.01.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що рішенням від 04.09.2024 №155850005242 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснення перерахунку пенсії з 28.08.2024 року з урахуванням усіх складових заробітної плати, що відображено в довідках від 07.08.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, у зв?язку з відсутністю права на даний вид пенсії (відсутній необхідний стаж державної служби), оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.  

Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що чинним законодавством до стажу роботи на посадах державних службовців не зараховуються періоди роботи посадових осіб в органах податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні та спеціальні звання, відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби позивача період його роботи в органах податкової служби з 23.01.1992 по 26.06.2013. Отже за відсутності станом на 01.05.2016 необхідного двадцятирічного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-ХІІ.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 

28.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».  

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення від 04.09.2024 №155850005242, яким відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» у вз?язку з відсутністю необхідного стажу держслужбовця.

У рішенні  зазначено, що згідно із записами в трудовій книжці заявник працював в Державній податковій інспекції по Саратському району Одеської області з 23.01.1992 року на посадах з присвоєнням персонального та спеціального звання і лише з 27.06.2013 року по 01.05.2016 становить 2 роки 10 місяців. Згідно чинного законодавства періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".

01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого в статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII - 01.05.2016 року, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 року, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIIIпередбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII - 01.05.2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 р. за результатом розгляду зразкової справи №  822/524/18.

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про державну податкову службу" в Україні", правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України "Про державну службу".

Частина 7 статті 15 Закону України "Про державну податкову службу" визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до частини 8 статті 15 Закону України "Про державну податкову службу", посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частина 4 статті 15 Закону України "Про державну податкову службу" передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону  України "Про державну службу" № 3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про державну податкову службу", видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу", стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (чинного до набрання законної сили Законом України "Про державну службу", далі Порядок № 283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів

Згідно із відомостями із трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 23.01.1992 року позивач 02.09.1994 року прийняв присягу державного службовця та фактично з 23.01.1992 року по 17.07.2024 року працював в органах державної податкової служби.

Зважаючи на те, що як Законом України "Про державну службу", так і нормами раніше чинних Законів України "Про державну службу" № 3723-XII, "Про державну податкову службу" та Порядку № 283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивач з 23.01.1992 року безперервно працював в органах державної податкової служби, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що він одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.

Щодо посилань відповідача на те, що обіймані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених  статтею 25 Закону № 3723-XII  та актами Кабінету Міністрів України, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України  (далі  ПК України) пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених  Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до  Закону України "Про державну службу"  незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті  343 ПК України  посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Так, згідно записів трудової книжки серії позивача за спірні періоди позивачу присвоювались спеціальні звання.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку № 839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями"(далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно доЗакону України "Про державну службу".

Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно достатті 37 Закону України "Про державну службу".

Відступів від зазначеної правової позиції Верховний Суд не здійснював.

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №  465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №  539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно доЗакону України "Про державну службу" у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннямистатті 344 Податкового кодексу Українита Порядку № 283.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного, суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області під час розгляду заяви позивача безпідставно виходило з того, що у нього відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Враховуючи викладене, період роботи позивача в податковому органі з 23.01.1992 року по 26.06.2013 року повинен бути зарахований до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України "Про державну службу".

У зв`язку з цим, враховуючи, що на час звернення з заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ щодо позивача дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 , що свідчить, що станом на момент звернення до відповідача з заявою позивач мав право на призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, то суд враховує положення ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви. Оскільки заява позивача про переведення пенсії подана ним 28.08.2024 року, тому суд вважає за можливим покласти на відповідача обов`язок щодо переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з 28.08.2024 року.

З огляду на вказане, дослідивши подані матеріали та проаналізувавши зазначені вище правові положення, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.09.2024 №155850005242 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 28.08.2024 року на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи з 23.01.1992 року по 26.06.2013 року в органах державної податкової служби.

Щодо позовної вимоги про врахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, то суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за ним цього права.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 року у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов`язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги є передчасними.

Тож з урахуванням наведеного позовні вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням довідки №220/15-32-10-02-12 від 07.08.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідки №222/15-32-10-02-12 від 07.08.2024 року про складові заробітної плати задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.  

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України  при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України  визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 969 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправного рішення суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.    

Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.09.2024 №155850005242 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 28.08.2024 року на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи з 23.01.1992 року по 26.06.2013 року в органах державної податкової служби.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 969 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.І. Озерянська