ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"11" березня 2025 р.

м. Київ

Справа № 911/1595/23  

Суддя Черногуз А. Ф., у судовому засіданні з розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 у справі №911/1595/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" (07700, Київська область, Яготинський район, місто Яготин, вулиця Козацька, будинок 126)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1)

про  стягнення 2613094,67 грн за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1320-02024 від 22.10.2019,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Сорокіна Ірина Володимирівна;

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" про стягнення 2613094,67 грн заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1320-02024 від 22.10.2019.

Господарський суд Київської області рішенням від 18.04.2024, позов задовольнив частково та з урахуванням ухвали від 05.06.2024 вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 2338418,02 грн заборгованості (з яких 973591,72 грн заборгованість, 203044,67 грн пеня, 720476,83 грн штраф, 64068,59 грн 3 % річних, 377236,21 грн інфляційні втрати) та 35076,17 грн судового збору.

13.06.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 на дванадцять місяців з моменту набуття рішенням законної сили.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 331 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 17.06.2024 прийняв до розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 та призначив розгляд заяви на 27.06.2024.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 24.06.2024 надійшли заперечення позивача проти клопотання про відстрочення виконання рішення.

Разом із тим 24.06.2024 до Господарського суду Київської області надійшла ухвала від 19.06.2024 про витребування матеріалів справи № 911/1595/23 до Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення суду від 18.04.2024.

Направлення матеріалів справи № 911/1595/23 до Північного апеляційного господарського суду унеможливлювало подальший розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024.

Ухвалою від 24.06.2024 суд з підстав того, що у разі надсилання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій розгляд заяв (клопотань) підлягає зупиненню, зупинив провадження у справі № 911/1595/23 з розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 до повернення матеріалів означеної справи із Північного апеляційного господарського суду.

Після повернення матеріалів справи з Північного апеляційного господарського суду розгляд клопотання про відстрочення виконання рішення згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи проведеного з підстав звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді передано на розгляд судді Черногузу А.Ф.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2025 суддя Черногуз А.Ф. прийняв до свого провадження розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 у справі № 911/1595/23, а також поновив означене провадження та призначив судове засідання з розгляду цього клопотання на 18.02.2025 на 15:00.

Судове засідання 18.02.2025 не відбулось з підстав оголошення у м. Києві сигналів “Повітряна тривога”, у зв`язку з чим суд повідомив учасників процесу, що наступне судове засідання відбудеться 11.03.2025 о 14:00.

У судове засідання 11.03.2025 з`явилась представник відповідача Сорокіна Ірина Володимирівна, представники позивача та третьої особи не з`явились.

За наслідками розгляду клопотання про відстрочення виконання рішення у судовому засіданні 11.03.2025 судом відмовлено в задоволені клопотання відповідача з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 331 ГПК України, зокрема, визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

В обґрунтування поданого клопотання про відстрочення виконання судового рішення відповідач посилається на те, що він був постачальником електричної енергії споживачам, однак, у зв`язку із невиконанням фінансових зобов`язань цими споживачами 07.04.2023 відповідач набув статус "Дефолтний" що означало припинення його діяльності на ринку електроенергії. При цьому всі споживачі електричної енергії розірвали договори з відповідачем та уклали договори з іншими постачальниками електричної енергії. Разом із цим у таких споживачів залишилась непогашена заборгованість перед відповідачем, що значно вплинуло на господарську діяльність відповідача та його фінансовий стан.

Відповідач зауважує, що виконання рішення по справі № 911/1595/23 щодо стягнення 2613094,67 грн призведе до погіршення його фінансового стану, водночас надання відстрочки виконання судового рішення надасть йому можливість поступового погашення присудженої до стягнення суми без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу – можливість реального отримання грошових коштів і при цьому справедливий баланс інтересів сторін у цій справі в разі надання відстрочення буде дотриманий.

Позивач, заперечуючи проти задоволення клопотання зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі та сплату боргу у повному обсязі, а саме: доказів відсутності у відповідача грошових коштів та майна, на які можливо було б звернути стягнення, при тому що посилання на складний фінансовий стан відповідача не є підставою для відстрочення виконання рішення.

Так, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, принцип обов`язковості судового рішення.

Згідно частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно положень статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 в справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, пункт 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з частиною 3 статті 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За приписами частини 4 статті 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 ГПК України).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Означена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 в справі № 910/11949/21.

Частиною 4 статті 236 ГПК України, що кореспондується за змістом із частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із цим, частиною 2 статті 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Складне фінансове становище боржника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17).

Суд констатує, що наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають його поточну підприємницьку діяльність, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення. Обставини, на які посилається відповідач у клопотанні, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. Однак фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач, вступаючи у договірні відносини з іншим суб`єктом господарювання, мав планувати свої видатки на погашення заборгованості, оскільки був обізнаний про строк настання її погашення.

Крім того відповідач не подав до суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, які б свідчили про винятковість обставин, які зумовлюють можливість надання відстрочки виконання рішення. Посилання відповідача на оборотно-сальдові відомості, які є внутрішніми бухгалтерськими документами відповідача, а також на фінансову звітність за 2023 рік жодним чином в повній мірі не відображає реального фінансового стану відповідача.

Водночас суд враховує, що позивач ("Національна енергетична компанія "Укренерго") належить до Державного сектора економіки та забезпечує роботу об`єктів критичної інфраструктури. Окрім цього позивач входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 221 від 18.03.2020 "Про внесення змін до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави".

При цьому суд також враховує, що за час, який минув з моменту прийняття судом рішення у справі відповідачем не здійснено жодної оплати в межах погашення існуючого боргу, що свідчить про недобросовісність відповідача.

Відтак, на думку суду, надання відстрочки виконання рішення у цій справі на максимальний строк (дванадцять місяців з моменту набрання рішенням суду законної сили) буде порушувати баланс інтересів сторін.

Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а принципи справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, тож сторони у договорі є однаково зобов`язаними виконувати як умови законодавства, так і умови такого договору.

За таких умов, приймаючи всі подані відповідачем докази суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, враховуючи те, що відповідачем в повній мірі перед судом не доведено тих необхідних критеріїв, що могли б слугувати підставами для задоволення заяви у порядку статті 331 ГПК України, а також враховуючи те, що задоволення клопотання за наведених умов не надає позивачу жодних гарантій виконання такого рішення через дванадцять місяців та ставить його у вкрай невигідне становище, беручи до уваги також те, що безпосередній розгляд справи зайняв тривалий період часу, ухилення відповідача від добровільного виконання своїх обов`язків у момент, що передував відкриттю провадження у справі та те, що за час розгляду справи відповідачем не вчинялися жодних дій по частковому відшкодуванні заборгованості, щоб також свідчило про намір реального відшкодування боргу.

Відповідно до частини 7 статті 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Підсумовуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 у справі №911/1595/23 відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 25.03.2025.

Суддя                                                                                                       А.Ф. Черногуз