Справа № 713/4493/24

Провадження №2/713/79/25

РІШЕННЯ

іменем України

17.03.2025 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Кириляк А.Ю., за участі  секретаря Матейчук-Степан Л.Ю., представника позивача Гараздюка В.Г., представника Вижницької районної військової адміністрації - Мотовилець Н.Г. представника третьої особи- Киричук  Н.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця в режимі відеоконференції   цивільну  справу  за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Вижницької районної військової адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Державний реєстратор Чернівецької міської ради , ОСОБА_2 , Державний реєстратор Чернівецької міської ради , Шевчук Наталія Сергіївна  , Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській  області, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області , Головне управління Держгеокадастру у Сумській  області , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельних ділянок, скасування рішень державного реєстратора та державної реєстрації речових прав, державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням речових прав на них,-

                                                     ВСТАНОВИВ:

  Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Вижницької районної військової адміністрації  Вікторія Літвінова  звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Державний реєстратор Чернівецької міської ради , ОСОБА_2 , Державний реєстратор Чернівецької міської ради , ОСОБА_3   , Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській  області, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області , Головне управління Держгеокадастру у Сумській  області , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельних ділянок, скасування рішень державного реєстратора та державної реєстрації речових прав, державної реєстрації земельних ділянок у Державного земельному кадастрі з одночасним припиненням речових прав на них.      

В позові вказує, що Спеціалізованою екологічною прокуратурою Офісу Генерального прокурора під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42023260000000061 від 24.02.2023 встановлено, що землі лісогосподарського призначення Мигівського лісництва філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» загальною площею 6 га, розташовані у кварталах 21, 22, 25, протиправно вибули із державної власності. З`ясовано, що трьом громадянам для ведення особистого підсобного господарства нібито надано земельні ділянки площею по 2 га на території с. Мигове та надалі нібито видано державні акти на право приватної власності на землю. Зокрема, ОСОБА_4 отримав державний акт IV-ЗК № 021165 від 25.12.1997, ОСОБА_1 – державний акт IV-ЗК № 021175 від 25.12.1997, а ОСОБА_5 – державний акт IV-ЗК № 021171 від 25.12.1997. Підставою для видачі цих державних актів вказано рішення виконавчого комітету Мигівської сільської ради від 03.12.1997 № 59. Однак згідно з архівною копією зазначеного рішення, наданою 14.12.2023 архівним відділом Вижницької районної державної адміністрації на запит Офісу Генерального прокурора, виконавчий комітет Вижницької районної державної адміністрації безоплатно передав у власність земельні ділянки 21 громадянину, серед яких відсутні ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .         

  Зазначене свідчить про відсутність підстав для видачі вказаним особам 25.12.1997 державних актів серії IV-ЗК № 021165, № 021175 та № 021171. Крім того, за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 20.11.2023 № 10-24-0.21-3496/2-23, ці державні акти не видавалися та до архівного відділу Вижницької районної державної адміністрації на зберігання не надходили. Таким чином, Офіс Генерального прокурора вбачає наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони земель лісогосподарського призначення та розташованих на них лісів. 

ОСОБА_1 25.12.1997 року  Мигівською сільською радою Ради народних депутатів нібито видано державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 021175 щодо передачі йому земельної ділянки загальною площею 2 га (згідно із планом) на території с. Мигове для ведення особистого підсобного господарства. За цим державним актом нібито передано ділянку № НОМЕР_1 площею 1,5 га і ділянку № НОМЕР_2 площею 0,5 гектара. Також в акті вказано, що він зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 17, один його примірник  видано ОСОБА_1 , другий – зберігається у Мигівській сільській раді народних депутатів.

  Підставою видачі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 021175 указано рішення виконавчого комітету Мигівської сільської ради від 03.12.1997 № 59.

  Однак, як зазначалося вище, цей державний акт не видавався та до архівного відділу Вижницької районної державної адміністрації на зберігання не надходив, а за рішенням виконавчого комітету Мигівської сільської ради від 03.12.1997 № 59 будь-яка земельна ділянка ОСОБА_1 не передавалася.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 не набув права власності на землю за зазначеними документами, ФОП ОСОБА_6 на його замовлення у листопаді 2022 року розробив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, а саме щодо ділянки № НОМЕР_1 площею 1,5 га і ділянки № НОМЕР_2 площею 0,5 гектара.

Після цього ОСОБА_1 звернувся до державного земельного реєстратора (відділ № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області) щодо реєстрації ділянки № НОМЕР_1 площею 1,5 га в Державному земельному кадастрі. Як наслідок, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7320585000:04:002:0064 площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства проведена 23.11.2022.

  Аналогічно за зверненням ОСОБА_1 відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 21.11.2022 у Державному земельному кадастрі проведено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7320585000:04:002:0063 площею 0,5001 гектара.

  Зазначені земельні ділянки зареєстровано з цільовим призначенням – 01.03 «для ведення особистого селянського господарства», чим фактично з цього моменту змінено їх цільове призначення із лісогосподарських земель на сільськогосподарські.

Після цього державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області Сташеску К.Г. прийнято рішення від 21.12.2022 № 65854639 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 7320585000:04:002:0064 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2672477173060) та рішення від 21.12.2022 № 65854216 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,5001 га, кадастровий номер 7320585000:04:002:0063 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2672462073060), які знаходяться на території Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

  У цих рішеннях зазначено, що підставою для державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 є державний акт серії IV-ЗК № 021175.  Отже, у державного реєстратора були відсутні підстави для прийняття вищевказаних рішень щодо реєстрації за ОСОБА_1 речового права на земельні ділянки з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0064, 7320585000:04:002:0063, оскільки подані документи не відповідають заявленим правам.

Надалі за заявою ОСОБА_1 здійснено поділ зазначених земельних ділянок. Так, земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 7320585000:04:002:0064 поділено на дві земельні ділянки із кадастровими номерами 7320585000:04:002:0068 (площею 0,5 га) та 7320585000:04:002:0067 (площею 1 га).

Аналогічно земельну ділянку площею 0,5001 га з кадастровим номером 7320585000:04:002:0063 поділено на три земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери 7320585000:04:002:0077 (площею 0,1001 га), 7320585000:04:002:0078 (площею 0,2 га), 7320585000:04:002:0079 (площею 0,2 га). Право власності на п`ять новоутворених ділянок сільськогосподарського призначення за ОСОБА_1 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішень державного реєстратора виконавчого комітету Чернівецької міської ради Товарницької А.А. від 17.03.2023 № 66819284, № 66818970, № 66818508, № 66818706, № 66819926. Відразу ж після цього, 27.04.2023, ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_6 замовив розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7320585000:04:002:0067 (площею 1 га) на чотири нові ділянки з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0083 (площею 0,25 га), 7320585000:04:002:0084 (площею 0,3 га), 7320585000:04:002:0085 (площею 0,35 га), 7320585000:04:002:0086 (площею 0,1 га). Рішеннями державного реєстратора виконавчого комітету Чернівецької міської ради Шевчук Н.С. від 11.05.2023 № 67558779, № 67558647, № 67558351, № 67558529 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на указані новостворені земельні ділянки. Таким чином, на теперішній час 8 ділянок з кадастровими номерами: - 7320585000:04:002:0068 (площею 0,5 га); - 7320585000:04:002:0083 (площею 0,25 га); - 7320585000:04:002:0084 (площею 0,3 га); - 7320585000:04:002:0085 (площею 0,35 га); - 7320585000:04:002:0086 (площею 0,1 га); - 7320585000:04:002:0077 (площею 0,1001 га); - 7320585000:04:002:0078 (площею 0,2 га); - 7320585000:04:002:0079 (площею 0,2 га) із зареєстрованим цільовим призначенням – 01.03 «для ведення особистого селянського господарства» протиправно перебувають у приватній власності ОСОБА_1 .

2. Щодо статусу спірних земельних ділянок як земель лісогосподарського призначення Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Так, масив, де розташовані спірні земельні ділянки (квартали 21, 22, НОМЕР_3 ), за матеріалами лісовпрорядкування ДП «Берегометське лісомисливське 8 господарство» (планшет № 3 лісовпорядкування 2020 року та планшет № 4 лісовпорядкування 2020 року, складені Київською лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання на основі матеріалів лісовпорядкування 2010 року) перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» (є правонаступником Мигівського лісництва ДП «Берегометське лісомисливське господарство»).

Згідно з матеріалами базового лісовпорядкування, а також інформацією філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» від 04.07.2024 № 215/25.16.11-вл на цих ділянках зростають такі породи дерев, як модрина європейська, бук, ялиця, ялина європейська.

Крім того, із висновків судових земельно-технічних експертиз, проведених експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.02.2024 № 27064/23-41, від 24.06.2024 № 6783/24-41 у межах кримінального провадження № 42023260000000061 від 24.02.2023, фрагмента накладок на ортофотоплан кварталів 21, 22, 25 Мигівського лісництва філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» з межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2020 року (отримані 22.03.2024 за № 68851-24 Офісом Генерального прокурора з ВО «Укрдержліспроєкт») вбачається, що указані земельні ділянки протиправно сформовані за рахунок земель Мигівського лісництва філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» (квартали 21, 22, 25) та вибули із земель лісового фонду.

ДП «Ліси України» листом від 09.07.2024 № 154860-24 поінформувало Офіс Генерального прокурора, що філія «Берегометське лісомисливське господарство» не надавала згоди на вилучення спірних земельних ділянок зі складу земель лісогосподарського призначення, також повідомило, що ці ділянки накладаються на землі лісового фонду, які розташовані у кварталі 21 виділи 8 (площа 3,3 га), 17 (площа 2,4 га), 20 (площа 1 га), 21 (площа 0,5 га), 22 (площа 0,5 га), 23 (площа 0,4 га), кварталі 25 виділ 20 (площа 1,6 га) Мигівського лісництва ДП «Берегометське лісомисливське господарство» та перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України».

  Отже, на земельних ділянках з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0064, 7320585000:04:002:0063 і на утворених у результаті подальшого їх поділу земельних ділянках з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0068, 7320585000:04:002:0083, 7320585000:04:002:0084, 7320585000:04:002:0085, 7320585000:04:002:0086, 7320585000:04:002:0077, 7320585000:04:002:0078, 7320585000:04:002:0079 зростав ліс.

  Посилалися  на те, що відсутність прийнятого рішення уповноваженого органу, спрямованого на розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 13 7320585000:04:002:0063, 7320585000:04:002:0064 (з яких у подальшому шляхом поділу утворено 8 нових ділянок з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0068, 7320585000:04:002:0083, 7320585000:04:002:0084, 7320585000:04:002:0085, 7320585000:04:002:0086, 7320585000:04:002:0077, 7320585000:04:002:0078, 7320585000:04:002:0079), зокрема щодо їх вилучення із лісового фонду, зміни їх цільового призначення і передачі у приватну власність, означає, що держава як власник землі волю на відчуження цих ділянок не виявила, тобто ці ділянки набуто відповідачем без відповідної правової підстави (відсутні рішення та державний акт на право власності на землю, видані належним органом).

  Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2028 у справі № 488/5027/14, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16 та інших.

Просили витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Вижницької районної військової (державної) адміністрації 8 земельних ділянок загальною площею 2 га, яким присвоєно кадастрові номери 7320585000:04:002:0068, 7320585000:04:002:0077, 7320585000:04:002:0078, 7320585000:04:002:0079, 7320585000:04:002:0083, 7320585000:04:002:0084, 7320585000:04:002:0085, 7320585000:04:002:0086, що розташовані в межах села Мигове Вижницького району Чернівецької області.

  Скасувати рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Товарницької А.А. від 17.03.2023 № 66819284, № 66818508, № 66818706, 28 № 66819926 і здійсненої на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (із закриттям розділу) на земельні ділянки з кадастровими номерами: - 7320585000:04:002:0068 (номер відомостей про речове право 49595528 від 13.03.2023), - 7320585000:04:002:0077 (номер відомостей про речове право 49594923 від 13.03.2023), - 7320585000:04:002:0078 (номер відомостей про речове право 49595050 від 13.03.2023), - 7320585000:04:002:0079 (номер відомостей про речове право 49596193 від 13.03.2023).

  Скасувати рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Шевчук Н.С. від 11.05.2023 № 67558779, № 67558647, № 67558529, № 67558351 і здійсненої на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (із закриттям розділу) на земельні ділянки з кадастровими номерами: - 7320585000:04:002:0083 (номер відомостей про речове право 50235324 від 09.05.2023), - 7320585000:04:002:0084 (номер відомостей про речове право 50235225 від 09.05.2023), - 7320585000:04:002:0085 (номер відомостей про речове право 50235121 від 09.05.2023), - 7320585000:04:002:0086 (номер відомостей про речове право 50234975 від 09.05.2023).

  Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0068, 7320585000:04:002:0077, 7320585000:04:002:0078, 7320585000:04:002:0079, 7320585000:04:002:0083, 7320585000:04:002:0084, 7320585000:04:002:0085, 7320585000:04:002:0086, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на ці земельні ділянки. Стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги просив позов задовольнити .

Представник Вижницької районної військової адміністрації Чернівецької області Мотовилець Н.Г., в судовому засіданні не заперечувала, щодо задоволення позовних вимог.

Відповідач  ОСОБА_1   в  судове засідання  не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. В адресованій суду заяві просив справу розглядати у його відсутність.

Державний реєстратор Чернівецької міської ради , ОСОБА_2 в в судове засідання не з`явилася належним чином повідомлена про час та місце розгяду справи.

Державний реєстратор Чернівецької міської ради , ОСОБА_3   , в письмовій заяві не заперечувала, щодо задоволення позову та просила справу розглядати у їх відсутність та прийняти рішення у відповдності до чинного законодавства.

   Представник Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській  області, в судове засіданя не з`явився ,  належним чином  повідомлений про час та місце розгляду справи.

Від представника до суду надійшло письмове пояснення в якому вказують , що статтею 26 Закону України «Про землеустрій» визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи. Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою, а також фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором. Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. Статтею 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути. Так, Відділом № 7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 15.02.2023 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельні ділянки площею 1,0000 га за кадастровим номером 7320585000:04:002:0067 та площею 0,5000 га за кадастровим номером 7320585000:04:002:0068, сформовано у результаті поділу земельної ділянки площею 1,5000 га за кадастровим номером 7320585000:04:002:0064, яка перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 021175, виданого 25.12.1997. Отже, державна реєстрація вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі здійснена відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки від 10.02.2023, розробленої сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_6 та засвідченої його підписом.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання  не з`явився . В письмовому  поясненні  вказували, що згідно з витягами з державного реєстру речових прав від 17.03.2023 року , спірні земельні ділянки зареєстровані на основі технічних документів із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 10.02.2023  , розроблених  сертифікованим інженером –землевпорядником ФОП ОСОБА_8 .

Вважають , що державний кадастровий реєстрор Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області діяв в межах норм чинного законодавства , оскільки державна реєстрація здійснювалась за проектами землеустрою  щодо відведення земельних ділянок,які  виготовлені сертифікованим інжинером-землевпорядником  та посвідчені його підписом та він відповідає за якість робіт з землеустрою. Просили врахувати письмові пояснення та розглядати справу у їх відсутність.

  Представник Головного управління Держгеокадастру у Сумській  області надіслав письмові пояснення в яких вказує, що  відповідно до статті 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Земельні ділянки з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0086, 7320585000:04:002:0085, 7320585000:04:002:0084, 7320585000:04:002:0083 зареєстровані в Державному земельному кадастрі державним реєстратором Відділу № 4 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Красовською К.П. шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7320585000:04:002:0067 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в с. Мигове Вижницького району Чернівецької області розроблена ФОП ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №011717 від 11.07.2014) Як вже було вище зазначено, в програмному забезпеченні Державного земельного кадастру визначення державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів, при розгляді заяв про державну реєстрацію земельної ділянки та внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за принципом випадковості для таких транзакцій.

Державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером  7320585000:04:002:0086, 7320585000:04:002:0085, 7320585000:04:002:0084, 7320585000:04:002:0083 здійснено державним кадастровим реєстратором відділу № 4 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23.12.2021 № 1417 за принципом екстериторіальності. Звертаємо увагу, що доступ до Державного земельного кадастру державному кадастровому реєстратору надається на підставі наказу Держгеокадастру про покладання, зняття, припинення, відновлення повноважень Державного кадастрового реєстратора відповідно якому державному кадастровому реєстратору надаються повноваження на території конкретної адміністративно-територіальної одиниці, згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно територіального устрою України. Державним кадастровим реєстраторам передбачається можливість створення облікових записів адміністратором Державного земельного кадастру на всю територію відповідного йому району. Державний кадастровий реєстратор опрацьовує заяви, що надходять в електронний офіс, закріплений за структурним підрозділом (сектор, відділ), у якому він працює.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється. Під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

При опрацюванні наданих документів та їх розгляді державний кадастровий реєстратор самостійно приймає рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру або про відмову у здійсненні таких дій. Таким чином, Головне управління як територіальний орган центрального органу виконавчої влади хоч і має у своєму складі працівників – державних кадастрових реєстраторів, але не може втручатися у виконання їхніх посадових обов`язків та вплинути на діяльність кадастрового реєстратора.

Представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в судовому засіданні не заперечувала, щодо задоволення позову.

Суд, заслухавши доводи представників позивача, представника третьої особи,  вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Вижницької районної військової адміністрації підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що  з копії листа Офіс Генерального прокурора №12/1/1-181 вих-24 від 26.04.2024 року,   просить Вижницьку районну військову адміністрацію, вказати чи приймалися ними будь-які рішення, погодження щодо передання земельних ділянок державної форми власності у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , чи подавалися відповідні позови або вживалися інші заходи, спрямовані на усунення наведених порушень законодавства щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7320585000:04:002:0069, 7320585000:04:002:0070, 7320585000:04:002:0075, 7320585000:04:002:0076, 7320585000:04:002:0074, 7320585000:04:002:0073, 7320585000:04:002:0080, 7320585000:04:002:0082, 7320585000:04:002:0081, 7320585000:04:002:0071, 7320585000:04:002:0078, 7320585000:04:002:0079, 7320585000:04:002:0074, 7320585000:04:002:0068, 7320585000:04:002:0086, 7320585000:04:002:0083, 7320585000:04:002:0084, 7320585000:04:002:0085;

В копії  листа Вижницької районної військової адміністрації №01/40в-671 від 13.06.2024 року, на запит Офісу Генерального прокурора повідомлено, що протягом 2022-2023 років ними не приймалися будь-які рішення, погодження щодо передачі земельних ділянок державної форми власності у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Не подавалися позови відносно порушень законодавства щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7320585000:04:002:0069, 7320585000:04:002:0070, 7320585000:04:002:0075, 7320585000:04:002:0076, 7320585000:04:002:0074, 7320585000:04:002:0073, 7320585000:04:002:0080, 7320585000:04:002:0082, 7320585000:04:002:0081, 7320585000:04:002:0071, 7320585000:04:002:0078, 7320585000:04:002:0079, 7320585000:04:002:0074, 7320585000:04:002:0068, 7320585000:04:002:0086, 7320585000:04:002:0083, 7320585000:04:002:0084, 7320585000:04:002:0085.

З копії листа Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області №1270/02-09 від 08.12.2023 року, яким Офіс Генерального прокурора повідомлено, що на сесіях Берегометської селищної ради (Мигівської сільської ради до 2021 року) не розглядались клопотання/заяви громадян - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з приводу земель на території Мигівського старостинського округу Берегометської селищної ТГ Вижницького району Чернівецької області в період із 2018 року. Заяви, які розглядались до зазначеного періоду в Берегометській селищній раді та Мигівському старостинському окрузі не зберігаються;

  В копії листа Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №10-24-0.21-3496/2-23 від 20.11.2023 року, повідомлено  Офіс Генерального прокурора, що на території Чернівецької області державні акти на право приватної власності на землю серії: IV-3К №021165, IV-3К №021175, IV-3К №021171 не видавалися. Книги записів державних актів на право приватної власності на землю про реєстрацію вищезгаданих державних актів в Головному управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відсутні;

- Архівний відділ Вижницької районної державної адміністрації в листі за №01-18/345 від 10.11.2023 року, повідомлено  Офіс Генерального прокурора повідомлено, що до архівного відділу Вижницької районної державної адміністрації державні акти на право приватної власності на землю, видані ОСОБА_4 серії ІV-ЗК 021165 від 25.12.1997 року, ОСОБА_1 ІV-ЗК №021175 від 25.12.1997 року, ОСОБА_5 ІV-ЗК №021171 від 25.12.1997 року на зберігання не поступали. У рішенні виконкому Мигівської сільської Ради народних депутатів від 03.12.1997 року №59 інформація про надання земельної ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 відсутня;

- В листі Архівний відділ Вижницької районної державної адміністрації №01-18/377 від 08.12.2023 року,  на адресу Офісу Генерального прокурора надіслано архівну копію від 07.12.2023 року №165 з рішення виконавчого комітету Мигівської сільської ради від 03.12.1997 року №59 «Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність».

Згідно архівної копії рішення виконавчого комітету Мигівської сільської ради народних депутатів від 03.12.1997 року №59 «Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність», яким передано у приватну власність безоплатно земельні ділянки слідуючим громадянам (списки додаються). Для ведення особистого підсобного господарства: 1. ОСОБА_9 2. ОСОБА_10 , 3. ОСОБА_11 4. ОСОБА_12 5. ОСОБА_13 6. ОСОБА_14 7. ОСОБА_15 8. ОСОБА_16 9. ОСОБА_17 10. ОСОБА_18 11. ОСОБА_19 12. ОСОБА_20 13. ОСОБА_21 14. ОСОБА_22 15. ОСОБА_23 16. ОСОБА_24 17. ОСОБА_25 18. ОСОБА_26 19. ОСОБА_27 20. ОСОБА_28 . Для будівництва житлового будинку та господарських споруд: 1. ОСОБА_29 ;

З копії  державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК №021175 від 25.12.1997 року, виданого Мигівською сільською Радою народних депутатів, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №17, згідно якого – ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Мигівської сільської Ради народних депутатів №59 від 03.12.1997 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,00 га, яка розташована на території с. Мигове Мигівської сільської ради, землю передано для 2 - ведення особистого підсобного господарства.

З копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), встановлена , що вона розроблена ФОП ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_1 ;

- З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №318260711 від 23.12.2022 року, згідно якого - 16.12.2022 року Центром надання адміністративних послуг Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК №021175, виданого 25.12.1997 року Мигівською сільською радою народних депутатів проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1   на земельну ділянку з кадастровим номером 7320585000:04:002:0063, площею 0,5001 га., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №65854216 від 21.12.2022 року, номер запису про право власності: 48768840;

- З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №318264080 від 21.12.2022 року, згідно якого - 16.12.2022 року Центром надання адміністративних послуг Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК №021175, виданого 25.12.1997 року Мигівською сільською радою народних депутатів проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1   на земельну ділянку з кадастровим номером 7320585000:04:002:0064, площею 1,5 га., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №65854639 від 21.12.2022 року, номер запису про право власності: 48769178;

З копії витягу з Державного реєстру речових прав за №326102583 від 17.03.2023 року, згідно якого - 13.03.2023 року державним реєстратором  Чернівецької міської ради  Товарицькою А.А. здійснено державну  реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7320585000:04:002:0077, площею 0,1001 га., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №66818508 від 17.03.2023 року, номер запису про право власності: 49594923;

З копії витягу з Державного реєстру речових прав за №326104116 від 17.03.2023 року, згідно якого - 13.03.2023 року державним реєстратором  Чернівецької міської ради  Товарицькою А.А. здійснено державну  реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7320585000:04:002:0078, площею 0,2 га., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №66818706 від 17.03.2023 року, номер запису про право власності: 49595050;

З копії витягу з Державного реєстру речових прав за №326104116 від 17.03.2023 року, згідно якого - 13.03.2023 року державним реєстратором  Чернівецької міської ради  Товарицькою А.А. здійснено державну  реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7320585000:04:002:0079, площею 0,2 га., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №66819926 від 17.03.2023 року, номер запису про право власності: 49596193;

За заявою ОСОБА_1 здійснено поділ зазначених земельних ділянок. Земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 7320585000:04:002:0064 поділено на дві земельні ділянки із кадастровими номерами 7320585000:04:002:0068 (площею 0,5 га) та 7320585000:04:002:0067 (площею 1 га).

Аналогічно земельну ділянку площею 0,5001 га з кадастровим номером 7320585000:04:002:0063 поділено на три земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери 7320585000:04:002:0077 (площею 0,1001 га), 7320585000:04:002:0078 (площею 0,2 га), 7320585000:04:002:0079 (площею 0,2 га).

Право власності на п`ять новоутворених ділянок сільськогосподарського призначення за ОСОБА_1 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішень державного реєстратора виконавчого комітету Чернівецької міської ради Товарницької А.А. від 17.03.2023 № 66819284, № 66818970, № 66818508, № 66818706, № 66819926.

27.04.2023, ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_6 замовив розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7320585000:04:002:0067 (площею 1 га) на чотири нові ділянки з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0083 (площею 0,25 га), 7320585000:04:002:0084 (площею 0,3 га), 7320585000:04:002:0085 (площею 0,35 га), 7320585000:04:002:0086 (площею 0,1 га).

Рішеннями державного реєстратора виконавчого комітету Чернівецької міської ради Шевчук Н.С. від 11.05.2023 № 67558779, № 67558647, № 67558351, № 67558529 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на указані новостворені земельні ділянки. Таким чином, на теперішній час 8 ділянок з кадастровими номерами: - 7320585000:04:002:0068 (площею 0,5 га); - 7320585000:04:002:0083 (площею 0,25 га); - 7320585000:04:002:0084 (площею 0,3 га); - 7320585000:04:002:0085 (площею 0,35 га); - 7320585000:04:002:0086 (площею 0,1 га); - 7320585000:04:002:0077 (площею 0,1001 га); - 7320585000:04:002:0078 (площею 0,2 га); - 7320585000:04:002:0079 (площею 0,2 га) із зареєстрованим цільовим призначенням – 01.03 «для ведення особистого селянського господарства» протиправно перебувають у приватній власності ОСОБА_1 .

З копії листа Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №10-24-0.21-1509/2-24 від 02.05.2024 року, яким повідомлено Офіс Генерального прокурора про те, що -відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та інформації Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, відомості про земельні ділянки внесені до ДЗК за принципом випадковості, відповідно до документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробник - ФОП ОСОБА_6 , за кадастровими номерами: 732058500:04:002:0069, площею 0,2500 га, від 21.02.2023 року; 732058500:04:002:0070, площею 0,2500 га, від 21.02.2023 року; 732058500:04:002:0075, площею 0,7500 га, від 23.02.2023 року; 732058500:04:002:0076, площею 0,7500 га, від 23.02.2023 року; 732058500:04:002:0074, площею 0,2500 га, від 23.02.2023 року; 732058500:04:002:0073, площею 0,2500 га, від 23.02.2023 року; 7320585000:04:002:0080, площею 0,2902 га, від 27.03.2023 року; 7320585000:04:002:0082, площею 0,2499 га, від 27.03.2023 року; 7320585000:04:002:0081, площею 0,4000 га, від 27.03.2023 року; 7320585000:04:002:0071, площею 0,5600 га, від 22.02.2023 року; 732058500:04:002:0078, площею 0,2000 га, від 24.02.2023 року; 732058500:04:002:0079, площею 0,2000 га, від 24.02.2023 року; 732058500:04:002:0077, площею 0,1001 га, від 24.02.2023 року; 732058500:04:002:0068, площею 0,5000 га, від 15.02.2023 року; 7320585000:04:002:0086, площею 0,1000 га, від 02.05.2023 року; 7320585000:04:002:0083, площею 0,2500 га, від 02.05.2023 року; 7320585000:04:002:0084, площею 0,3000 га, від 02.05.2023 року; 7320585000:04:002:0085, площею 0,3500 га, від 02.05.2023 року. Відповідно до відомостей ДЗК, межі населеного пункту с. Мигове внесені до ДЗК 23.10.2018 року, на підставі рішення Вижницької районної ради від 30.08.2018 року XXIV сесії VII кликання №83-24/18. Земельні ділянки, за наданим переліком, розташовані в межах населеного пункту с. Мигове;

В  листі Берегометської селищної ради №572 від 01.05.2024 року, повідомлено Офіс Генерального прокурора про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 7320585000:04:002:0068; 7320585000:04:002:0069; 7320585000:04:002:0070; 7320585000:04:002:0071; 7320585000:04:002:0073; 7320585000:04:002:0074; 7320585000:04:002:0075; 7320585000:04:002:0076; 7320585000:04:002:0077; 7320585000:04:002:0078; 7320585000:04:002:0079 знаходяться в межах населеного пункту с. Мигове Берегометської селищної територіальної громади.

Інформацію про місцезнаходження земельних ділянок з кадастровими номерами: 7320585000:04:002:0080; 7320585000:04:002:0081; 7320585000:04:002:0082; 7320585000:04: 002:0083; 7320585000:04:002:0084; 7320585000:04:002:0085; 7320585000:04:002:0086 не можливо надати через відсутність даних про такі земельні ділянки із доступних їм картографічних джерел;

- копія листа ВО «Укрдержліспроект» №02-349 від 22.03.2024 року, яким Офісу Генерального прокурора надано фрагменти накладок на ортофотоплан кв.21, 22, 25 Мигівського лісництва філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» з межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2020 року та межами земельних ділянок згідно з наданими ними координатами поворотних точок. На земельні ділянки з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0080, 7320585000:04:002:0085 координати поворотних точок в наданих ними матеріалах (диск СD-R) відсутні, тому на фрагменті накладки вони не відображені.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які виготовлялися в період з 1997 по 2009 роки у ВО «Укрдержліспроєкт» відсутні.

Крім того, інформовано, що при проведенні лісовпорядкування в більш ранній період не застосовувалися технології, які дозволяють виготовити матеріали лісовпорядкування в цифровому вигляді. Планово-картографічні матеріали в цей період виготовлялись виключно в паперовому вигляді і передавались постійному лісокористувачу;

- фрагмент накладки на ортофотоплан межі кварталів 21, 22, 25 Мигівського лісництва філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» та межами спірних земельних ділянок станом на 01.01.2021 року поземельним ділянкам з кадастровими номерами: 7320585000:04:002:0069; 7320585000:04:002:0070; 7320585000:04:002:0075;  7320585000:04:002:0076; 7320585000:04:002:0074; 7320585000:04:002:0073; 7320585000:04:002:0082; 7320585000:04:002:0081; 7320585000:04:002:0071; 7320585000:04:002:0078; 7320585000:04:002:0079; 7320585000:04:002:0077;  7320585000:04:002:0068; 7320585000:04:002:0086; 7320585000:04:002:0083; 7320585000:04:002:0084;

В  листі ДП «Ліси України» від 28.06.2024 року, яким Офіс Генерального прокурора повідомлено, що Філія «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» інформує, що згода на вилучення земельних ділянок з архівними кадастровими номерами 7320585000:04:002:0061; 7320585000:04:002:0062; 7320585000:04:002:0063; 7320585000:04:002:0064; 7320585000:04:002:0065; 7320585000:04:002:0066; актуальні кадастрові номери після їх поділу: 7320585000:04:002:0069, 7320585000:04:002:0070, 7320585000:04:002:0075; 7320585000:04:002:0076; 7320585000:04:002:0074; 7320585000:04:002:0073; 7320585000:04:002:0080; 7320585000:04:002:0082; 7320585000:04:002:0081; 7320585000:04:002:0071; 7325000:04:002:0078; 7320585000:04:002:0079; 7320585000:04:002:0077; 7320585000:04:002:0068; 7320585000:04:002:0086; 7320585000:04:002:0083; 7320585000:04:002:0084; 7320585000:04:002:0085 не надавалася.

Окрім того, Філією повідомляється, що вище перелічені земельні ділянки накладаються на землі лісового фонду, що розташовані в кварталі 21 виділи 8 (площа 3,3 га), 17 (площа 2,4 га), 20 (площа 1,0 га), 21 (площа 0,5 га), 22 (площа 0,5 га), 23 (площа 0,4 га) - 23, квартал 25 виділ 20 (площа 1,6 га) Мигівського лісництва та перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2021 року;

- копія листа філії «Берегометське лісомисливське господарство» №215/25.16.11-вл від 04.07.2024 року з копіями Проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП «Берегометське ЛМГ», Мигівське лісництво та планшету №3;

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження №42023260000000061 від 24.02.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України

Дозволи на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023260000000061 від 24.02.2023 року, з номерами №12/2-44979-23 від 22.04.2024 року та №12/2-44979-23 від 06.08.2024 року.

           В копії  висновку експертів Київського НДІСЕ за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42023260000000061 від 02.02.2024 року №27064/23-41, вказано, що згідно якого - земельні ділянки з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0068; 7320585000:04:002:0069; 7320585000:04:002:0070; 7320585000:04:002:0071;  7320585000:04:002:0073; 7320585000:04:002:0074; 7320585000:04:002:0075; 7320585000:04:002:0076; 7320585000:04:002:0077; 7320585000:04:002:0078; 7320585000:04:002:0079; 7320585000:04:002:0082; 7320585000:04:002:0083;  7320585000:04:002:0084; 7320585000:04:002:0086, що на час проведення експертизи зареєстровані в Державному земельному кадастрі повністю (100%) накладаються на лісові ділянки Мигівського лісництва Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» відповідно до наданих планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування 2020 року (Планшети №3, №4). Площа накладання на Додатках №3, №4 до висновку позначена штриховкою зеленого кольору.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7320585000:04:002:0081 загальною площею 0,4000 га., що на час проведення експертизи зареєстрована в Державному земельному кадастрі частково накладається на лісові ділянки Мигівського лісництва Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» відповідно до наданих планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2020 року (Планшети №3, №4). Площа накладання становить 0,3887 га і на Додатках №3, №4 до висновку позначена штриховкою зеленого кольору.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0061, 7320585000:04:002:0062, 7320585000:04:002:0063, 7320585000:04:002:0064, 7320585000:04:002:0065, 7320585000:04:002:0066, 7320585000:04:002:0067, 7320585000:04:002:0072 переміщені до архівного шару Державного земельного кадастру, не накладається на лісові ділянки Мигівського лісництва ДП «Берегометське ЛМГ», оскільки на час проведення експертизи припинили своє існування, як об`єкти цивільних прав.

У висновку експерта  судової земельно-технічної екеспертизи за № 6783/24-41 від 24.06.2024 року. вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером  7320585000:04:002:0085 повністю накладається  накладається на лісові ділянки Мигівського лісництва  відповідно жо наданих планово-картографічних матеріалів лісовпорядкуваня 2020 року (Планшет 3).

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Згідно ч.2 ст.1 ЛК України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

У статті 2 ЛК України визначено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.

Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Згідно статті 4 ЛК України, до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

У пункті «а» ст.17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до пунктів «а» та «е» ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі лісогосподарського призначення.

Згідно ч.1 ст.55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

У статті 56 ЗК України визначено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Громадяни та юридичні особи у встановленому законом порядку можуть набувати у власність для лісорозведення земельні ділянки, а також можуть мати у власності ліси, створені шляхом лісорозведення на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках, а також самозалісені ділянки на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках.

Відповідно до ст.84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Пунктом «б» ч.1 ст.164 ЗК України визначено, що захист лісових земель від необґрунтованого вилучення для інших потреб є складовою охорони земель, тобто законодавство надає пріоритет використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У частинах 1 та 2 ст.373 ЦК України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц викладено висновок про те, що:

«Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку ст.387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі №362/2707/19 викладено висновок про те, що:

«Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно».

У постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі №752/13695/18 викладено висновок про те, що:

«Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «фізично» – фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» – юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 викладено висновок про те, що:

«Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц викладено висновок про те, що:

«Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п.9 ч.1 ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права».

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц та від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц викладено висновок про те, що:

«Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №466/8649/16-ц викладено висновок про те, що:

«Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №907/50/16 викладено висновок про те, що:

«Правила ч.1 ст.388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі №925/1351/19 викладено висновок про те, що:

«Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому ст.400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим ст.330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів ст.346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі №914/3224/16 викладено висновок про те, що:

«Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №922/3537/17 викладено висновок про те, що:

«Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 року у справі №233/4365/18 викладено висновок про те, що:

«Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 року у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 року у справі №922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 року у справі №610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 року у справі №908/976/19 (пункт 5.66).».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі №914/3224/16 викладено висновок про те, що:

«Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.».

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі №522/14900/19 викладено висновок про те, що:

«Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ об`єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову. Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц викладено висновок про те, що:

«Власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Відмова в задоволенні віндикаційного позову з тих підстав, що підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділянки не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається.

На можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17 викладено висновок про те, що:

«За загальним правилом, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його фактичним володільцем (крім випадків, коли на земельні ділянки право приватної власності не може виникнути в принципі за жодних умов).

Особа, яка внаслідок неправомірної державної реєстрації набула майно у фактичне володіння, не набуває право володіння ним, оскільки це право, будучи складовою права власності, і далі належить законному власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.».

Положеннями ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Приписи ст.131-1 Конституції України, ст.56 ЦПК України, ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Оскільки Вижницька районна військова адміністрація, яка згідно ст.122 ЗК України має повноваження щодо розпорядження землями державної власності (земельні ділянки лісового фонду) у межах с. Мигове, самостійно не реалізувала своє процесуальне право на подання позову, то у відповідності до положень ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» та ст.56 ЦПК України є всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18.

Таким чином наявні підстави для представництва інтересів держави у суді заступником Генерального прокурора.

Судочинство у цивільних судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18 та від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова ВС від 21.09.2022 року у справі №645/5557/16-ц).

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України закріплено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

А згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У статті 89 ЦПК України закріплено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відсутність рішення уповноваженого органу на розпорядження спірними земельними ділянками з кадастровими номерами щодо їх вилучення із лісового фонду, зміни їх цільового призначення (з лісогосподарського на сільськогосподарське) і передачі з державної у приватну власність.

Наведені обставини свідчать про відсутність волі держави на вибуття земельних ділянок лісогосподарського призначення з державної у приватну власність, що є підставою для витребування земельних ділянок відповідно до ст.388 ЦК України.

Таким чином, для забезпечення повернення спірної території у володіння держави необхідно витребувати земельні ділянки, які створені в результаті поділу, з незаконного володіння відповідача  на користь держави в особі Вижницької районної військової (державної) адміністрації, яка відповідно до положень ст.122 ЗК України уповноважена на розпорядження землями державної форми власності у межах с. Мигове Вижницького району Чернівецької області і є їх власником.

Така позиція суду відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14, від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 та від 23.10.2019 року у справі №488/402/16.

Тому позовна вимога заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Вижницької районної військової адміністрації Чернівецької області, про витребування земельних ділянок є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Вижницької районної військової адміністрації Чернівецької області, про скасування рішень державного реєстратора та державної реєстрації речових прав, державної реєстрації земельних ділянок у Державного земельному кадастрі з одночасним припиненням речових прав на них, Суд застосовує такі норми права.

У статті 1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.

У статтях 655, 656, 658 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (ст.215 ЦК України).

Договір купівлі-продажу є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст.ст.317, 319 ЦК України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має всі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння).

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав відносить відновлення становища, яке існувало до порушення.

У пунктах «а» та «б» ч.3 ст.152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

За ст.1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Стаття 21 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» визначає, що відомості про межі, цільове призначення земельних ділянок, склад угідь вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється, зокрема, у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є одним із видів документації із землеустрою. Така документація у складі текстових матеріалів обов`язково містить відомості про підставу проведення землеустрою (ст.ст.25, 29 ЗУ «Про землеустрій»).

Згідно зі ст.26 ЗУ «Про землеустрій» замовниками землеустрою є, зокрема, землевласники.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо- геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача (ст.55 ЗУ «Про землеустрій»).

Згідно зі ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання реєстрації недійсною.

У ст.79-1 ЗК України вказано, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Аналогічно ст.24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» передбачає скасування державної реєстрації земельної ділянки у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки Поземельна книга на неї закривається.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин дає підстави для висновку, що оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0064, 7320585000:04:002:0063 (на утворені з них ділянки з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0068, 7320585000:04:002:0083, 7320585000:04:002:0084, 10 7320585000:04:002:0085, 7320585000:04:002:0086, 7320585000:04:002:0077, 7320585000:04:002:0078, 7320585000:04:002:0079) рішенням виконавчого комітету Мигівської сільської ради народних депутатів №59 від 03.12.1997 року ОСОБА_1 не виділялися, цільове призначення не змінювалося, а отже він не набув у встановленому законом порядку право власності на них.

Оскільки ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства за відсутності правовстановлювального документа на землю зареєстрував право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0063, 7320585000:04:002:0064, які надалі поділив, він не може вважатися їх законним власником, відповідно, не має правомочностей вчиняти юридично значимі дії з новоутвореними ділянками.

Первинна державна кадастрова реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0063, 7320585000:04:002:0064 відбулася з порушенням вимог законодавства, подальший їх поділ і реєстрація в Державному земельному кадастрі 8 інших земельних ділянок із цільовим призначенням «ведення особистого селянського господарства» та складом угідь «Рілля» також є неправомірними.

Згідно зі ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання реєстрації недійсною. У ст. 79-1 ЗК України вказано, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень,зареєстрованих щодо такоїземельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Аналогічно ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає скасування державної реєстрації земельної ділянки у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки Поземельна книга на неї закривається.

З метою відновлення становища, яке існувало до порушення прав держави у спірних правовідносинах, необхідно скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 19 7320585000:04:002:0068, 7320585000:04:002:0077, 7320585000:04:002:0078, 7320585000:04:002:0079, 7320585000:04:002:0083, 7320585000:04:002:0084, 7320585000:04:002:0085, 7320585000:04:002:0086 у Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на ці ділянки.

Таким чином позовні вимоги Заступника Генерального прокурора до ОСОБА_1 , про витребування земельних ділянок, скасування рішень державного реєстратора та державної реєстрації речових прав, державної реєстрації земельних ділянок у Державного земельному кадастрі з одночасним припиненням речових прав на них обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь Офісу Генерального прокурора підлягають стягненню понесені ними та підтверджені документально (платіжна інструкція №4840 від 14.11.2024 року) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 51476,00 грн.

  На підставі викладеного, ст.13 Конституції України, ст.ст.15, 16, 203, 215, 317, 319, 328, 373, 387, 388, 655, 656, 658 ЦК України, ст.ст.17, 18, 19, 21, 55, 56, 79-1, 84, 90, 152, 164 ЗК України, ст.ст.1, 2, 4, 5 ЛК України, ст.2 ЗУ «Про охорону земель», ст.ст.1, 21, 24, п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр», ст.ст.25, 29, 26, 55 ЗУ «Про землеустрій», ст.ст.1, 26, 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 128, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,

                                                                    УХВАЛИВ:

   Позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Вижницької районної військової адміністрації Чернівецької області - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Вижницької районної військової (державної) адміністрації  8 (вісім) земельних ділянок загальною площею 2 га, яким присвоєно кадастрові номери 7320585000:04:002:0068, 7320585000:04:002:0077, 7320585000:04:002:0078, 7320585000:04:002:0079, 7320585000:04:002:0083, 7320585000:04:002:0084, 7320585000:04:002:0085, 7320585000:04:002:0086, що розташовані в межах села Мигове Вижницького району Чернівецької області.

Скасувати рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Товарницької А.А. від 17.03.2023 № 66819284, № 66818508, № 66818706, 28 № 66819926 і здійсненої на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (із закриттям розділу) на земельні ділянки з кадастровими номерами: - 7320585000:04:002:0068 (номер відомостей про речове право 49595528 від 13.03.2023), - 7320585000:04:002:0077 (номер відомостей про речове право 49594923 від 13.03.2023), - 7320585000:04:002:0078 (номер відомостей про речове право 49595050 від 13.03.2023), - 7320585000:04:002:0079 (номер відомостей про речове право 49596193 від 13.03.2023).  

Скасувати рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Шевчук Н.С. від 11.05.2023 № 67558779, № 67558647, № 67558529, № 67558351 і здійсненої на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (із закриттям розділу) на земельні ділянки з кадастровими номерами: - 7320585000:04:002:0083 (номер відомостей про речове право 50235324 від 09.05.2023), - 7320585000:04:002:0084 (номер відомостей про речове право 50235225 від 09.05.2023), - 7320585000:04:002:0085 (номер відомостей про речове право 50235121 від 09.05.2023), - 7320585000:04:002:0086 (номер відомостей про речове право 50234975 від 09.05.2023). 4.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 7320585000:04:002:0068, 7320585000:04:002:0077, 7320585000:04:002:0078, 7320585000:04:002:0079, 7320585000:04:002:0083, 7320585000:04:002:0084, 7320585000:04:002:0085, 7320585000:04:002:0086, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на ці земельні ділянки.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Офісу Генерального прокурора судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 51476,00 грн (п`ятдесят одна тисяча  чотириста сімдесят шість гривень  00 коп.).

Складання повного тексту рішення відкладено на строк десять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - заступник Генерального прокурора, юридична адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, код ЄДРПОУ: 00034051.

Позивач - Вижницька районна військова адміністрація, юридична адреса: вул. Українська, 88 А, м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ: 04062086.

Відповідач - ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державний реєстратор виконавчого комітету Чернівецької міської ради Чернівецької області Товарницька Аліса Аурелівна, юридична адреса: вул. Героїв Майдану, 7, м. Чернівці, код ЄДРПОУ: 04062216.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державний реєстратор виконавчого комітету Чернівецької міської ради Чернівецької області Шевчук  Наталія Сергіївна, юридична адреса: вул. Героїв Майдану, 7, м. Чернівці, код ЄДРПОУ: 04062216.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській  області, юридична адреса: вул. М. Лисенка, 20А, м. Тернопіль, 46002 код ЄДРПОУ 39766192..

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Держгеокадастру у  Хмельницькій області, юридична адреса: вул. Інститутська, 4/1 м. Хмельницький, 29000 код ЄДРПОУ 39767479.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Держгеокадастру у Сумській  області, юридична адреса: вул. Революції Гідності, 32 м. Суми, 40003 код ЄДРПОУ 39765885.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», юридична адреса: вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 44768034.

  Повний текст виготовлено- 27.03.2025 року

Суддя Антоніна КИРИЛЯК