Єдиний унікальний номер 728/564/25

Номер провадження 3/728/269/25

П О С Т А Н О В А

26 березня 2025 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді Сороколіта Є.М.

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП), безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин.

1.  ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності), у відповідності до відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 04.03.2025 серії ВАД № 265354, 04 березня 2025 року о 10 год 00 хв, будучи особою, яку було піддано адміністративному стягненню за частиною другою статті 173-2 КУпАП, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , повторно протягом року вчинив умисні дії психологічного характеру відносно колишньої співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме – висловлювався в її бік нецензурною лайкою та погрожував нанесенням тілесних ушкоджень, що спричинило шкоду психічному здоров`ю потерпілої.

2. Вищевказані дії ОСОБА_1  кваліфіковано за частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

3. Постановою Бахмацького районного суду від 30.09.2024 (справа № 728/2323/24, провадження 3/728/1036/24) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 та частиною другою статті 187 КУпАП, накладено стягнення у виді 60 (шести десяти) годин громадських робіт.

4. Аналізуючи вищевикладені обставини, не оцінюючи наперед докази та не вдаючись до вирішення питання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 і його винності, а лише виконуючи процедурний обов`язок при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений пунктом 2 частини першої статті 278 КУпАП, зокрема чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, який надійшов до суду, не відповідає вимогам статті 256 КУпАП.

5. Так, обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

6. Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

7. Також пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

8. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

9. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

10. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

11. Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

12. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42)

13. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення.

14. Частиною першою статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

15. Суд враховує, що 19.12.2024 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами” від 22.05.2024 № 3733-ІХ, яким було змінено, зокрема, і положення статті 173-2 КУпАП, а саме уточнено діяння, вчинення яких кваліфікується як домашнє насильство, введено нові кваліфіковані склади такого правопорушення і посилено відповідальність за його вчинення.

16. Враховуючи зазначене, Суд констатує, що відповідно до постанови Бахмацького районного суду від 30.09.2024 у справі № 728/2323/24 (провадження № 3/728/1036/24) ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за вчинення домашнього насильства особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП (в редакції до 19.12.2024).

17. У свою чергу, після 19.12.2024, частина третя статті 173-2 КУпАП визначає, що повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

26. Відповідно, обов`язковим елементом об`єктивної сторони вищевказаного правопорушення є повторність протягом року вчинення діянь, передбачених лише частинами першою та другою цієї статті, а не будь-якої іншою з частин цієї статті.

27. При цьому перебіг календарного року розпочинається з моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення (притягнення особи до адміністративної відповідальності) за будь-яке з правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП.

28. Наявність ознаки “повторності” виокремлює склад адміністративного правопорушення, зазначеного у частині третій статті 173-2 КУпАП і строге тлумачення цієї норми вказує, що особа має вчинити правопорушення передбачене саме частинами першою, другою цієї статті і бути притягнутою до відповідальності за ними для подальшої кваліфікації домашнього насильства за частиною третьою цієї статті.

29. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбаченими частинами першою-другою статті 173-2 КУпАП, а виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки.

30. Підсумовуючи вищенаведене, Суд вважає, що за вказаних обставин, проведення повного і об`єктивного розгляду справи є неможливим, а протоколи про адміністративне правопорушення повинні бути повернуті органу, який їх склав, для належного оформлення матеріалів.

31. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 256, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративні матеріали разом з протоколом про адміністративне правопорушення від 04.03.2025 серії ВАД № 265354, складеного стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повернути до відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління ГУНП в Чернігівській області на доопрацювання.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                Є.М. Сороколіт