Справа № 199/8251/24

                                                                       (2/199/624/25)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді    Богун О.О.,

за участю секретаря Дубовик А.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за дні невикористаної відпустки.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилався на те, що у період із 03.03.2023 по 16.09.2024 він працював у ТОВ «Краснолиманське». 16.09.2024 року позивач був звільнений за ст. 38 КЗпП України. Утім, із моменту звільнення та до подачі даної позовної заяви до суду, із позивачем не проведений розрахунок по виплаті заборгованості по заробітній платі, як це передбачено ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до довідки про заробітну плату, за період із 03.03.2023 року по 16.09.2024 року відповідачем нарахована заробітна плата у розмірі 91 480,39 грн.

Однак, згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 за період із 03.03.2023 року по 16.09.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» перераховано позивачу заробітну плату у розмірі 898 378,92 грн. Отже, розмір заборгованості по сплаті заробітної плати складає 43 101,47 грн.

Крім того, позивач зазначає, що у нього наявні дні невикористаної відпустки у кількості 70 днів. Позивач самостійно здійснив розрахунок розміру компенсації за дні невикористаної відпустки, який складає 161 351,21 грн. (841331,31/365*70).

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Трун О.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила справу слухати за ї відсутності та за відсутності позивача, про що надала до суду письмову заяву.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. ст. 280,287,288 ЦПК України - заочно. Представник позивача не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ТОВ «Краснолиманське» у період з 03.03.2023 року по 16.09.2024 року, що підтверджується записами у трудовій книжці.

16.09.2024 року позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 за період із 03.03.2023 року по 16.09.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» перераховано позивачу заробітну плату у розмірі 914 480,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України регулюються нормами трудового законодавства.

Строки виплати заробітної плати визначаються статтею 115 КЗпП, відповідно до якої заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі звільнення особи з підприємства, власник або уповноважений ним орган відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Таким чином, суд вважає стягнути на користь позивача заборгованість із виплати заробітної плати за період із 03.03.2023 року по 16.09.2024 року у розмірі 43 101,47 грн.

Із приводу вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку за 70 календарних дні у розмірі 161 351,21 грн., суд виходить із наступного.

Згідно з ч.1 ст.83КЗпП України уразі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічна норма закріплена у ч. 1 ст. 24Закону України "Про відпустки".

Згідно з ч. 5, 6ст. 10 цього Закону право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

В обґрунтування стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку позивач зазначає, що він має право на 70 дні відпустки.

Так, відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК України).

Утім, стороною позивача не надано до суду підтвердження кількості днів невикористаної відпустки у розмірі 70 днів, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача компенсації за дні невикористаної відпустки.

Вирішуючи питання судових витрат у справі в порядку ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне покласти їх на відповідача. Оскільки позивач звернувся до суду через підсистему "Електронний суд", що передбачає пониження розміру ставки судового збору із застосуванням коефіцієнту 0,8, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн..

Керуючись ст.ст. 47, 115-117, 231, 232, 235, 237-1, ст.ст. 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ32281519, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі у розмірі 43 101 (сорок три тисячі сто одна) гривня 47 копійок.

В іншій частині позову,- відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ32281519, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя     О.О. Богун