Справа № 385/170/25

Провадження № 2/385/116/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2025 року                                                        м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді                Венгрина М.В.,

секретар судового засідання        Шевченко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 183833,26 грн за кредитним договором № 4400509 від 19.02.2024 та судові витрати, що складаються з 2422,40 грн судового збору і 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Стислий виклад позиції сторін

позиція позивача

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 19.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4400509 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами укладеного договору, відповідачу був наданий кредит на суму 22500 гривень строком на 364 дні, з 19.02.2024 до 17.02.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 26 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору, ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в сумі 22500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25/10/2024, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і до відповідача за договором № 4400509 від 19.02.2024 на суму 148568,30 грн, з яких: 19793,75 грн – заборгованість з тіла кредиту, 117524,55 грн - заборгованість за процентами, 11250 грн - штрафні санкції. 25.11.2024 змінено найменування ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» на ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал». В межах строку дії кредитного договору позивач продовжив нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 46514,96 грн за період з 26.10.2024 по 27.01.2025 (94 календарних дні).

Позивачем в позовній заяві зазначено прохання про розгляд справи за відсутності його представника.

позиція відповідача

відповідач правом подання відзиву не скористався.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

06.02.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визнано справу малозначною, витребувано докази за клопотанням позивача.

Позивачем в позовній заяві зазначено прохання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою від 05.03.2025 відкладено розгляд справи.

Розгляд справи по суті проведено 27.03.2025 за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів.

При цьому суд врахував, що представник позивача скористався своїм правом та подав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, а відповідач, який була належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового розгляду в порядку п. 4 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Судом встановлено, що 19.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4400509 (а.с. 24-34) про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами укладеного договору, відповідачу був наданий кредит на суму 22500 гривень (п. 1.2) строком на 364 дні (п. 1.3), з 19.02.2024 до 17.02.2025. Стандартна процентна ставка – 2,50 % за кожен день користування кредитом (п. 1.4.1). Денна процентна ставка – 2,5 %. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 26 днів. Орієнтовна загальна вартість кредиту – 227250,00 грн (п. 1.6.1). Кредит надається шляхом пепрерахування коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 (п. 2.1). У разі затримання клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена графіком платежів) щонайменше на 1 календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, срок виплати якого ще не настав, в повному обсязі (п. 4.4).

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору, ТОВ «Лінеура Україна» 19.02.2024 надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в сумі 22500,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , яку відповідачем було вказано особисто під час укладання договору.

Додатком № 1 до Договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної прцентної ставки за договором, з якого вбачається, що кредит в розмірі 22500 грн надано до 16.02.2025, загальна вартість кредиту 222862,5 грн, з яких 22500 грн - тіло кредиту, 200362,5 грн - проценти за користування кредитом (а.с. 34, зворот).

Зазначений вище кредитний договір та додаток № 1 (таблиця) між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі шляхом підписання такого відповідачем одноразовим ідентифікатором 25583.

Крім того, 19.02.2024 відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором 41377 (а.с. 36-38).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

З наведеного суд доходить висновку про доведеність укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна».

Перерахування ТОВ «Лінеура Україна» коштів ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_3 на виконання вказаного договору підтверджується листом АТ ПУМБ від 18.02.2025 (а.с. 110) та довідкою платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна» № 20241101-3615 від 01.11.2024 (а.с. 18).

При цьому суд бере до уваги, що 21.02.2022 між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 210222-1, за умовами якого фінансова компанія за дорученням клієнта (платника) на підставі окремого укладеного кредитного договору між клієнтом та споживачем (отримувачем), за допомогою сервісу фінансової компанії здійснює переказ коштів в національній валюті України з метою видач сі кредитів (а.с. 75-79).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 25.10.2024 (а.с. 41-45) вбачається, що борг ОСОБА_1 по кредитному договору № 4400509 станом на 25.10.2024 становить 148568,30 гривень, з яких: 19793,75,00 гривень - тіло кредиту та 117524,55 гривень - нараховані проценти первісним кредитором, 11250,00 грн – штрафні санкції. При цьому 19.02.2024 ОСОБА_1 на погашення заборгованості сплачено 3100,00 грн, з яких 2706,25 грн тіла кредиту та 393,75 грн відсотків за кредитом. Слід вказати, що вимог про стягнення нарахованих штрафів на суму 11250 грн позивач не заявляє.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4400509 за 94 календарних дні (26.10.2024 по 27.01.2025) вбачається, що ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» нараховано відповідачу ОСОБА_1 від суми основного боргу 19793,75 грн за ставкою 2,5 % 46514,75 грн процентів за користування грошовими коштами (а.с. 46-47).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату(у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» 25.10.2024 укладений договір факторингу № 25/10/2024, згідно з умовами якого відступлено право грошової вимоги, серед іншого, за вказаним кредитним договором (включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі) (а.с. 83-92).

Рішенням № 251124/1 учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», що підтверджено копією такого рішення (а.с. 73) та випискою з ЄДРПОУ (а.с. 99). Також з виписки з ЄДРПОУ ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» вбачається, що ТОВ вправі здійснювати такі види діяльності, як надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), інші види кредитування.

Також, з свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (а.с. 55) вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» рішенням НБУ 21.01.2022 № 21/112-рк зарежстроване як фінансова установа.

Відтак, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача за договором № 4400509, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог (а.с. 16).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед кредитором за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідач, уклавши договір № 4400509 від 19.02.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, був ознайомлений з умовами кредитування, строком надання кредиту, терміном повернення кредиту, процентами за користування кредитними коштами, комісією. Тобто, підписавши договір шляхом виготовлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач з такими умовами кредитування погодився.

Таким чином, суд погоджується з аргументами позивача, що право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача, а також проведеним ним розрахунком заборгованості та вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами факт, що між відповідачем та первісним кредитором погоджено розмір наданого кредиту, розмір, підстави стягнення процентів за користування кредитними коштами та інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідач понад один календарний місяць належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, а тому у нього утворилась заборгованість. Також суд звертає увагу, що станом на день розгляду справи строк кредиту завершився.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Водночас суд не бере до уваги правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», оскільки такі не містить підпису відповідача про ознайомлення з їх змістом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позичальник взяті не себе зобов`язання не виконав, відтак, вимоги щодо стягнення суми заборгованості по кредиту та нарахованих процентах підлягають до задоволення в повному обсязі.

При цьому слід вказати, що суд позбавлений можливості дати оцінку аргументам відповідача, який відзиву не надав.

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За змістом ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 10000,00 гривень підтверджується договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, заявкою № 6577 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 31.12.2024, актом № 6577 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.01.2025.

Відповідач клопотань щодо зменшення витрат на правничу допомогу не подавав.

Суд виходить з того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої “суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг…. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.».

З урахуванням критеріїв співмірності, розумності, складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, ціни позову, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, представник участі в судових засіданнях не приймав, судом було віднесено справу до категорії малозначних справ, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є завищеними та не достатньо обґрунтованими та стягнення витрат в розмірі 7000,00 грн, з врахуванням викладеного є розумним, співмірним в цій справі.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня 15, офіс 118/2; код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 183833,26 грн заборгованості за кредитним договором № 4400509 від 19.02.2024, 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 193255 (сто дев`яносто три тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн 66 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 27.03.2025.

       Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 27.03.2025