Судове рішення #1917177656

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області


                          Справа № 213/674/25

Номер провадження  2-а/213/15/25


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


25 березня 2025 року м. Кривий Ріг


Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді  Мазуренка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Максимов Роман Ігорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №32 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Згідно з постановою ОСОБА_1 відповідно до п. 34 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період” 29 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку “Укрпошта” рекомендованим поштовим відправленням було належним чином направлено повістку №496693 на прибуття 19 жовтня 2024 року об 11 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 29 грудня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 повернулася повістка з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”. 12 грудня 2024 року військовозобов`язаний не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував. Крім того, зазначені в постанові дати свідчать про те, ОСОБА_1 повинен був з`явитися за викликом 19 жовтня 2024 року, тобто на 40 днів раніше, ніж йому направлялася повістка (29 листопада 2024 року), що суперечить принципу неможливості зворотної дії обов`язку; датою неприбуття за викликом зазначено 12 грудня 2024 року, а повістка повернулася 29 грудня 2024 року. Зазначені суперечності не дають можливість встановити, яким чином позивач викликався до відповідача. Зазначає, що в діях позивача відсутня така ознака суб`єктивного складу правопорушення, як вина, оскільки йому було невідомо про необхідність явки до ТЦК та СП. Посилається на те, що обвинувачення не повинно грунтуватися на припущеннях, а прийняте рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути обґрунтоване.

Просить скасувати постанову та закрити провадження по справі.

Представник відповідача надав відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнає, вважає, що постанова винесена законно та обґрунтовано. Зазначає, що розбіжності в датах є граматичними помилками (описками), які допущені під час викладу обставин справи у постанові. Вважає, що такі помилки не впливають на законність постанови, оскільки відповідачем доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а тому не є підставами для скасування постанови. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення, який є процесуальним документом, що підтверджує факт вчинення правопорушення та містить ознаки правопорушення, зазначені правильні дати. Також посилається на те, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність явки до ТЦК та СП, оскільки відповідно до п.п. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі – Порядок), належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою зареєстрованого місця проживання.

Просить відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання сторони не викликались.

У зв`язку із розглядом справи за відсутністю сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

28 лютого 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28 лютого 20225 року забезпечено позов.

24 березня 2025 року надійшов відзив на позов.

Судом досліджуються саме представлені сторонами письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилається кожна з них.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

09 жовтня 2024 року на адресу позивача засобами поштового зв`язку надіслана повістка №496693 про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 19 жовтня 2024 року.

19 жовтня 2024 року зазначена повістка повернулася на адресу адресанта з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №32 від 10 лютого 2025 року начальником групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт неприбуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 19 жовтня 2024 року, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно з протоколом повістка про виклик на 19 жовтня 2024 року надіслана позивачу 09 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням. 19 жовтня 2024 року повістка повернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». У поясненнях в протоколі позивач зазначив, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 19 жовтня 2024 року повісток поштою не отримував. Адресою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у протоколі зазначено: АДРЕСА_3 .

10 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №32 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . Опис обставин, установлених під час розгляду справи, у постанові викладено таким чином: « ОСОБА_1 відповідно до п. 34 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період” 29 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку “Укрпошта” рекомендованим поштовим відправленням було належним чином направлено повістку №496693 на прибуття 19 жовтня 2024 року об 11:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 29 грудня 2024 року з поштового зв`язку «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла довідка про причини повернення/досилання відправлення, причиною повернення зазначено “адресат відсутній за вказаною адресою”. 12 грудня 2024 року військовозобов`язаний не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП». Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Адресою ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_4 .

Викладеним фактам відповідають правовідносини, що витікають із права оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення особою, стосовно якої її винесено, і регулюються нормами ст.ст. 287-289 КпАП України.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною третьою статті 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Судом встановлено, що у постанові про адміністративне правопорушення не повно викладені обставини справи. Так, містяться розбіжності у зазначенні дати вчинення правопорушення, дати надсилання повістки, повернення повістки, дати прибуття за викликом. Також у постанові та протоколі неправильно зазначено адресу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже суб`єктом владних повноважень не коректно викладено опис обставин, установлених під час розгляду справи, та відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП.

Таким чином, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, статтями 278, 279, 283 КУпАП, тягне за собою недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови та є підставою для скасування постанови.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за пред`явлення позову, у розмірі 484,48 грн та судовий збір, сплачений за забезпечення позову – 726,72 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст. 7, 9, 14, 127-3, 245, 251, 280 КУпАП, ст. ст.6, 8, 9, 72, 77, 90, 139, 159 ч.4, 242, 243-246, 257, 262, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:


Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Максимов Роман Ігорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі – задовольнити.

Скасувати постанову № 32 від 10 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП  та накладення адміністративного стягнення у розмірі 17 000,00 гривень .

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст.286 КАС України, у відповідності до ч.4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Максимов Роман Ігорович, адреса: вул. Мистецька, буд. 2, оф. 310, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Дата складення повного судового рішення – 25 березня 2025 року.




Суддя                                                                    В.В. Мазуренко













Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація