19 вересня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна шляхом припинення права власності на частку у спільному майні та сплату грошової компенсації вартості цієї частки, за  касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 червня 2005 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 жовтня 2005 року, а також на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 березня 2006 року,

                             встановила:

У травні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ жилого будинку.

 Зазначала, що їй на праві власності належить 1/5 частина жилого будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1, власницею 4/5 частини жилого будинку та господарських будівель є ОСОБА_2.

Просила, в порядку поділу цього майна, виділити їй у власність на першому поверсі частину жилої кімнати площею 12, 45 кв.м. та 1/5 частину господарських приміщень.

Решту будинку та господарських будівель виділити відповідачці.

У листопаді 2003 року ОСОБА_2. звернулась в суд із зустрічним позовом про поділ спірного жилого будинку.

У жовтні 2004 року змінила позовні вимоги і посилаючись на те, що частка ОСОБА_1 у спірному майні є незначною і технічної можливості її виділу не має, і, крім того, ОСОБА_1 забезпечена іншим житлом, просила припинити право власності позивачки на частку у спільному майні зі сплатою грошової компенсації вартості належної їй частки у розмірі 15 007 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 червня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, - в порядку поділу спірного будинковолодіння підАДРЕСА_1 ОСОБА_1 виділено на першому поверсі кімнату площею 12, 45 кв.м. від загальної площі 29,50 кв.м. вартістю 4 859 грн.

ОСОБА_2 виділено решту частину будинковолодіння, - на першому поверсі коридор - 3, 50 кв.м., кухню - 6, 90 кв.м, кімнати -7, 80 кв.м. та 17, 05 кв.м., комору 2,80 кв.м., в мансардному приміщенні: коридор - 6, 70 кв.м., кімнату - 20, 40 кв.м, лоджію - 32, 15 кв.м, а всього вартістю - 24 971 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 447 грн. компенсації в рахунок відповідності часток в будинковолодінні їх часткам у спадковому майні

Цим же рішенням обов'язок по виконанню робіт по переобладнанню будинковолодіння покладено на сторони.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 25 жовтня 2005 року ОСОБА_1 виділено також господарське приміщення, - 1/5 частина огорожі, замощення, а всього житлових приміщень та споруд на суму 5079 грн., ОСОБА_2 виділено 4/5 частини огорожі, замощення, сарай літ “Г”, вбиральню, а всього - жилих приміщень та споруд на загальну суму 31452 грн.

Судом також виправлено арифметичну помилку, допущену в рішенні суду в частині стягнення грошової компенсації.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 29 березня 2006 року рішення  Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 червня 2005 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 жовтня 2005 року змінені в частині стягнення судових витрат, - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 65 грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита, 2501 грн. 73 коп. -  витрат по оплаті послуг експерта, 292 грн. 29 коп. - витрат по оплаті юридичних послуг; в решті - рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення, - про задоволення заявлених зустрічних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

            Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

                                                                       ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 червня 2005 року,  додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2005 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.