16 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 квітня 2006 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області (далі - ВВД ФСС) про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18.04.2006 р.  позов  задоволено  частково:  стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 32 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 8.06.2006 р. рішення місцевого суду змінено: зменшено суму відшкодування до 18 000 грн.

В обґрунтування касаційної скарги ВВД ФСС посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ОСОБА_1 вказує на те, що судові рішення, на його думку, є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивач тривалий час перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості та працював на підземних роботах у шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від  26.11.2001 р. йому встановлено 55 % стійкої втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням. У подальшому ступінь втрати професійної працездатності збільшено до 60 %.

Частково задовольняючи позов та визначаючи розмір грошової суми у відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив з фактичних обставин справи, характеру й глибини фізичних та душевних страждань позивача, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках та додаткових зусиль, необхідних для організації свого життя.

Зменшуючи розмір відшкодування, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що визначена місцевим судом, сума моральної шкоди є надмірною, а також з того, що при відшкодуванні моральної шкоди має дотримуватись принцип розумності й справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено судами з додержанням норм матеріального й процесуального права та відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування рішення суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2006 року та змінене ним рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від                    18 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :