17 жовтня 2006 року                                                м.Київ

             Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу помічника Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 17 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 травня  2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

Ковельський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Ковельської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини підвального приміщення будинку АДРЕСА_1від 20 березня 1998 року та свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на зазначене приміщення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 є власниками приватизованих квартир будинку АДРЕСА_1та відповідно до закону співвласниками допоміжних приміщень будинку, у тому числі спірного підвального приміщення, і його продаж Ковельською міською радою ОСОБА_3 порушує права ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 17 березня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 19 травня  2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі помічник Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2. просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

 Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що передачею підвального приміщення у власність ОСОБА_3 не порушені права ОСОБА_1, ОСОБА_2., оскільки спірне підвальне приміщення  з часу прийняття в експлуатацію будинку АДРЕСА_1не входило до житлового фонду і не використовувалось жильцями будинку; рішенням виконкому Волинської обласної ради від 24 грудня 1991 року приміщення було передане виконкому Ковельської міської ради і рішенням міської ради від 25 квітня 1996 року як об'єкт комунальної власності було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, та в 1998 році продане ОСОБА_3.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

Доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

       На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у  х  в  а  л  и  в :

            Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Ковельської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини підвального приміщення та свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою помічника Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2. на рішення Ковельського міськрайонного суду від   17 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 травня  2006 року.

             Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити помічнику Ковельського міжрайонного прокурора.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Суддя

             Верховного Суду України                                                                  Ю.Л.Сенін