Дата документу: 14.09.2011

Справа № 2-2628/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 року                                                                                                       м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя  у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

при секретарі: Ровенській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору недійсним та визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що влітку 2008 року він познайомився з ОСОБА_4, яка, скориставшись його довірою до неї, запропонувала здійснити обмін належної йому на праві приватної власності двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на однокімнатну квартиру в м. Запоріжжя із доплатою. Для цього ОСОБА_6О, схилила позивача продати належну йому нерухомість та видати довіреність на право розпорядження майном. 18.07.2008 року ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 надана довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 На підставі вказаної довіреності 24.11.2008 року між ОСОБА_2, який діяв від імені позивача, та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 За цим договором ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_3 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_2. Продаж нерухомості вчинено за 120 000 грн. Однак, в позові ОСОБА_1 зазначає, що ані однокімнатної квартири в м. Запоріжжя, а ні грошей після продажу квартири ним не отримано.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, наполягають на задоволенні позовних вимог у повному обсязі за мотивами, вказаними в ньому.

Відповідачі до судового засідання не з’явилися, причину неявки суду не сповістили, про день і час слухання справи завчасно повідомлялися у встановленому законом порядку, заперечень не надали, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа –приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 проти позову не заперечувала. Суду пояснила, що 24.11.2008 року нею посвідчений договір купівлі продажу АДРЕСА_3. Сторонами за цим правочином були ОСОБА_2 (продавець), що діяв від імені ОСОБА_1 за довіреністю, та ОСОБА_3 (покупець). Чинність довіреності та повноваження ОСОБА_2 на здійснення відчуження майна, що є предметом купівлі-продажу, нотаріусом перевірено до підписання сторонами договору.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 19.06.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_1 набув право власності на ? частку двокімнатної квартири № 42, що розташована в м. Запоріжжя по вул. Нижньодніпровська, в буд. 4-б, загальною площею 46,14 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м. 03.09.2008 року шляхом спадкування за законом після померлої дружини, ОСОБА_1 набуто право власності на ? частку квартири за вищевказаною адресою. Таким чином, ОСОБА_1 став єдиним власником АДРЕСА_4.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов’язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом також встановлено, що 24.02.2011 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя постановлено вирок, який залишений без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області 30.05.2011 року, згідно із яким гр. ОСОБА_9 та відповідача по справі гр. ОСОБА_4 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України. Вироком встановлено, що у липні 2008 року, ОСОБА_4, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, діючи повторно, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_1, в кв. 42, розташованої в буд. 4-б по вул. Нижньодніпровській в м. Запоріжжя, скориставшись довірою потерпілого ОСОБА_1 і відсутністю у нього близьких родичів, які могли б стати на його захист і претендувати згідно із законом на його двокімнатну квартиру, в якій він був зареєстрований, розташовану за вищезазначеною адресою, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману і зловживання довірою, під вигаданим приводом вигідного обміну його квартири на однокімнатну квартиру в м. Запоріжжя з доплатою, схилила ОСОБА_1 продати вказану квартиру.

З цією метою ОСОБА_4 попросила ОСОБА_2 оформити на його ім'я доручення на збір документів і продаж квартири, на що ОСОБА_2, за грошову винагороду у розмірі 2000 доларів США, погодився. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, 18.07.2009 років ОСОБА_4 переконала ОСОБА_1 видати доручення на збір документів і продаж квартири. Цього ж дня приватним нотаріусом Запорізького міського округу ОСОБА_7 було видано доручення від імені ОСОБА_1 на ОСОБА_2 Після того, як ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_4 були зібрані всі необхідні документи на кв. 42, розташовану по вул. Нижньодніпровська, 4-б в м. Запоріжжя, ОСОБА_4 розмістила оголошення на продаж квартири ОСОБА_1 По даному оголошенню звернулася ОСОБА_3, яка, у присутності ОСОБА_1, оглянувши його квартиру, дала згоду на її придбання. 24.11.2008 року, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського округу ОСОБА_5, ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 кв. 42, розташовану по вул. Нижньодніпровська, 4-б в м. Запоріжжя за гроші в сумі 120000 гривень, які він надалі передав ОСОБА_4 До теперішнього часу ОСОБА_1 обіцяна однокімнатна квартира ОСОБА_4 не придбана, грошові кошти від продажу його квартири № 42, розташованої в будинку № 4-б по вул. Нижньодніпровська в м. Запоріжжя їм не отримані.

Вивчивши факти, встановлені вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.02.2011 року, суд приходить до висновку, що вчинений ОСОБА_2 правочин щодо продажу належної позивачу спірної квартири не є результатом волевиявлення ОСОБА_1 та не відповідає його внутрішній волі, оскільки укладений шляхом омани та зловживання довірою позивача.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами п. 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 215 ЦК України  та роз’яснень, які надав Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" , реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є стороною правочину, права та законні інтереси якого порушено укладеним договором купівлі-продажу квартири, звернувся до суду із позовною заявою про визнання зазначеного правочину недійсним, повернення сторін у первісний стан, а отже, такий спосіб захисту прав ОСОБА_1 відповідачє вимогам ст.ст. 16, 215, 230 ЦК України.

Відповідно до роз’яснень, які надав Пленум Верховного Суду України в абз. 5 п. 10 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Оскільки ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності на спірну квартиру, то ОСОБА_1 слід поновити державну реєстрацію за ним на спірну квартиру виходячи з вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та про зобов’язання ОСОБА_3 звільнити квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 є похідними від позовних вимог про визнання договору недійсним тому їх слід також задовольнити.

Отже, перелічені вище обставини в сукупності дають суду підстави вважати позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на спірне майно необхідно відмовити, оскільки він в цій частині вибрав не той спосіб захисту свого права, і поновлення за ним реєстрації права власності є достатнім на думку суду способом захисту вже набутого права власності відповідно до договору купівлі-продажу від 19.06.2002 року та в порядку спадкування за законом після померлої дружини, ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору недійсним та визнання права власності на майно –задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24.11.2008 року, укладений між ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_1 за довіреністю від 18.07.2008 року, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за № 2206 та повернути сторони у первісний стан.

Скасувати за ОСОБА_3 державну реєстрацію права власності на квартиру № 42, що розташована в м. Запоріжжя по вул. Нижньодніпровська, в буд. 4-б здійснену на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2008 року, укладеного між ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_1 за довіреністю від 18.07.2008 року, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за № 2206

Поновити за ОСОБА_1 державну реєстрацію права власності на квартиру № 42, що розташована в м. Запоріжжя по вул. Нижньодніпровська, в буд. 4-б на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2002 року, посвідченого держаним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 7913, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від .03 вересня 2008 року виданого державним нотаріусом третьої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі за № 1-1216.

Усунути перешкоди у користуванні майном, зобов’язавши ОСОБА_3 звільнити квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_5 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                                       Ю.В. Геєць