У Х В А Л А

Іменем України

         4 жовтня 2006 року                                                               м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

         головуючого     Сеніна  Ю.Л.,

         суддів:                 Шабуніна  В.М.,                  Лихути  Л.М.,

                                      Левченка  Є.Ф.,                   Охрімчук  Л.І., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації м. Львова, відділу освіти Личаківської районної адміністрації м. Львова, Львівської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2003 року,

в с т а н о в и л а:

         У липні 2003 року ОСОБА_1звернулася в суд із позовом до Личаківської районної адміністрації м. Львова, відділу освіти Личаківської районної адміністрації м. Львова, Львівської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, мотивуючи свої вимоги тим, що, працюючи в ІНФОРМАЦІЯ_1, має загальний педагогічний стаж 14 років. Відповідач заборгував їй заробітну плату, заборгованість виникла внаслідок невиконання вимог ст. 57 Закону України “Про освіту”, яка передбачає встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним працівникам на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості.

         З 1 січня 1997 року введено в дію положення абзацу 12 ч.1 ст. 57 Закону України “Про освіту”, однак  посадовий оклад ОСОБА_1не був приведений у відповідність до зазначеного закону, що є порушенням її прав.

         З урахуванням даних про рівень середнього заробітку в промисловості та виплаченої їй заробітної плати позивачка просить стягнути за період з 1 січня 1997 року до 1 грудня 2000 року заборгованість у сумі 10370 грн. 21 коп.

         Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2003 року, у задоволенні позову ОСОБА_1відмовлено.

         У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати судові рішення, посилаючись на їх необгрунтованість і порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

         Відповідно до абзацу 12 ч.1 ст. 57 Закону України “Про освіту” держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним працівникам вищих закладів освіти першого та другого рівня акредитації та інших закладів освіти на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості.

         Згідно з абзацом 14 зазначеного Закону затвердження схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним, науково-педагогічним працівникам та підвищення їх посадових окладів (ставок заробітної плати) проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

         Стаття 8 Закону України “Про оплату праці” відносить встановлення умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, до компетенції держави.

         Судом установлено, що за період з червня 1996 року до березня 2001 року працівникам навчальних закладів встановлювались розміри посадових окладів та проводились розрахунки заробітної плати виходячи з розмірів, передбачених додатками № 1-15 до наказу Міністра освіти України № 252 від 25 липня 1996 року “Про розміри посадових окладів”, (ставок заробітної плати) працівників навчальних закладів.

         Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України  від 31 січня 2001 року № 78 “Про реалізацію окремих положень частини першої ст. 57 Закону України “Про освіту” реалізація норм, передбачених абзацами одинадцятим і дванадцятим частини першої статті 57 здійснюється шляхом підвищення розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним та науково-педагогічним працівникам за окремим рішенням Кабінету Міністрів України.

         Оскільки Кабінет Міністрів України не визначив механізм реалізації положень абзацу 12 ст. 15 Закону України “Про освіту” та не привів у відповідність до чинного законодавства підзаконні нормативні акти щодо проведення перерахунку, тому відділ освіти керувався при нарахуванні посадових окладів наказом Міністерства освіти № 252 від 25 липня 1996 року. Ураховуючи вище зазначене, суд дійшов правильного висновку, що відповідач не міг самостійно встановлювати нові посадові оклади, і обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивачки про стягнення різниці в заробітній платі з урахуванням середнього заробітку працівників промисловості.

         При винесенні судових рішень у справі були дотримані вимоги матеріального та процесуального закону й підстав для їх скасування немає.

         Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

         Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2003 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

         Головуючий                                                               Ю.Л. Сенін

         Судді:                                                                          В.М. Шабунін

Є.Ф. Левченко

Л.М. Лихута

Л.І. Охрімчук