6 жовтня 2006 року                                                                      м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,   Охрімчук Л.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) Комерційний банк „Надра” до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором та розірвання договору, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ Комерційний банк „Надра” про визнання додаткової угоди недійсною, за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва  від 8 грудня 2005 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У липні 2004 року ВАТ Комерційний банк „Надра”  звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором та розірвання договору, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір-анкету на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки. В доповнення до даного договору сторонами було укладено додаткову угоду НОМЕР_1, за якою відповідачу встановлено ліміт кредитування по картковому рахунку в розмірі 30 000 доларів США (дозволений кредит) та овердрафт (недозволений кредит). ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання сплачувати суму мінімального обов`язкового платежу: нараховані відсотки за користування кредитом, відсотки за прострочений кредит, відсотки за недозволений кредит, пеню за прострочені відсотки, 7 % від кредитної заборгованості. Проте, у встановлені терміни відповідачем не було сплачено заборгованість. Тому позивач просив суд розірвати даний договір та стягнути з відповідача заборгованість: кредитні кошти в сумі 33 625, 47 доларів США, нараховані відсотки за користування кредитом та овердрафтом в сумі 4 947, 62 долари США, відсотки за прострочений кредит та овердрафт в сумі 330, 89 доларів США, пеню за прострочені відсотки в сумі 165, 05 доларів США.

         ОСОБА_1 звернувся у суд із зустрічною позовною заявою до ВАТ Комерційний банк „Надра” про визнання додаткової угоди недійсною, посилаючись на те, що йому не було відомо про наявність кредиту в сумі 30 000 доларів США за картковим рахунком. Крім того, зазначав, що кредит в розмірі 30 000 доларів США було використано іншою особою без його відома, а тому стягнення пені та відсотків суперечить вимогам закону.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва  від 8 грудня 2005 року, задоволено позовні вимоги ВАТ Комерційний банк „Надра”. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ Комерційний банк „Надра” 33 625, 47 доларів США кредитних коштів, 10 375, 88 доларів США нарахованих відсотків за користування кредитом, 750,56 доларів США відсотків за прострочений кредит, 1 093,68 доларів США пені за прострочені відсотки, всього -45 845, 59 доларів США та 1 700 грн. державного мита.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва  від 8 грудня 2005 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1  на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва  від 8 грудня 2005 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 161 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяв на момент укладання договору між сторонами, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, договору, акту планування тощо.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що сторонами договір кредиту було укладено та оформлено  з додержанням вимог діючого законодавства, сторонами було підписано додаткові угоди до цього договору, тарифи, попередження тощо, про що свідчить і розписка відповідача. Оскільки ОСОБА_1 не було повернуто картки до банку, як це передбачено п. 9.2 Договору, і з карткового рахунку відповідача були використані кредитні кошти на суму 33 625,47 доларів США, про що відповідач був повідомлений, але за вимогою банку вчасно не повернув суму, суд обгрнутовано прийшов до висновку  про неналежне виконання ОСОБА_1 умов договору. Таким чином, позовні вимоги ВАТ Комерційний банк „Надра” про стягнення усієї суми заборгованості за договором кредиту обгрунтовано було задоволено та стягнуто суму заборгованості, пеню та відсотки  на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 335, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва  від 8 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду України :                                                         Є.Ф. Левченко

                                                                                                        Л.М. Лихута                     

                                                                                                       Л.І. Охрімчук