18 жовтня 2006 року                                                                                   м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії генерального директора відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” Дерментлі Федора Семеновича, за касаційною скаргою Дерментлі Федора Семеновича на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 26 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на неправомірні дії генерального директора відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” Дерментлі Ф.С.

Зазначала, що є власником будинку АДРЕСА_1.

Попереднім власником зазначеного будинку був її батько -             ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

У лютому 2003 року вона звернулася до вузлу зв'язку відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” із усною заявою про переоформлення телефону на своє ім'я та почала оплачувати послуги за користування ним.

1 вересня 2003 року вона звернулася з письмовою заявою до генерального директора відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” Дерментлі Ф.С. про переоформлення телефону на своє ім'я, але у переоформленні телефону їй було відмовлено на підставі ст. 41 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, після чого телефон був відключений.

Посилаючись на те, що вона не могла звернутися до відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” про переоформлення телефону в строк, у зв'язку з тим, що оформляла документи на будинок та що оплачувала послуги за користування телефоном вчасно, а із усною заявою про переоформлення вона звернулася до відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” у лютому 2003 року, тобто в установлений строк, просила визнати дії генерального директора відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” Дерментлі Ф.С. неправомірними та зобов'язати його переоформити договір про встановлення  телефону на її ім'я і підключити його.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від                 26 листопада 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2004 року, визнано дії генерального директора відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” Дерментлі Ф.С. неправомірними, зобов'язано його переоформити договір про встановлення телефону на ім'я ОСОБА_1 та підключити телефон, стягнуто з Дерментлі Ф.С. на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. державного мита та 150 грн. витрат на послуги адвоката.

У касаційній скарзі Дерментлі Ф.С. просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу Дерментлі Федора Семеновича відхилити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 26 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.