Дата документу 01.12.2011                                                               Справа №  2-3770/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя  в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Васильєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Перетворювач» про стягнення нарахованої, але невиплаченої  заробітної плати,

в с т а н о в и в:

позивачка звернулась до суду з позовом в якому зазначила, що 10 червня 1985 року вона була прийнята  на роботу до відповідача, в трансформаторний  цех, розподілювачем робіт другого розряду.

03 серпня 2011 року позивачка звільнена  у зв’язку зі скороченням  штату, згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

При звільненні позивачці не була виплачена заборгованість по заробітній платі  розмір якої,  станом на 31.08.2011р. склав 2492,85 грн.

На звернення позивачки  відповідач  не реагує,  добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відмовляється, у зв’язку з чим позивачка змушена звертатися із позовом до суду.

Вважає, що діями відповідача їй заподіяно  моральну шкоду яку вона оцінює в розмірі 2000 грн.

Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 2492,85грн., моральну шкоду в розмірі 2000грн., витрати пов’язані із наданням позивачці юридичної допомоги, у зв’язку зі зверненням із позовом до суду, в розмірі 350грн.

В судовому засіданні позивачка суду пояснила, що відповідачем заборгованість по заробітній платі була сплачена вже після того як вона звернулася із позовом  до суду, а тому вважає, що з відповідача повинно бути стягнуто понесені нею юридичні послуги  в розмірі  350грн., а також заподіяна їй  моральна шкода в розмірі 2000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, суду пояснив, що позовні вимоги вони не визнають у повному обсязі, оскільки  вони є  необґрунтованими. Так, заборгованість по заробітній платі позивачці виплачена в повному обсязі та у неї не було підстав для звернення з позовом до суду.

Просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухав пояснення сторін, вивчив письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків

Відповідно до ст..115 КЗпП України  заробітна плата виплачується  працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним  договором або нормативним актом роботодавця, погодженим  з виборним органом  первинної   профспілкової організації чи іншим  уповноваженим на представництво трудовим  колективним органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється  виплата.

Відповідно до ст..116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що  належить йому від підприємства провадиться  в день звільнення.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України  відшкодування власником  або уповноваженим   ним органом моральної шкоди працівнику  провадиться у разі, якщо порушення  його законних прав  призвели до моральних страждань, втрати  нормальних  життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.    

В судовому засіданні встановлено, що з 10 червня 1985 року  позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 03 серпня 2011 року позивачку звільнено  з підприємства у зв’язку зі скороченням штату.

З банківської виписки з рахунку відповідача, а також листів  відповідача № 35/174 від 26.10.2011р. та № 35/182 від 09.11.2011р., вбачається, що позивачці заборгованість по заробітній платі була сплачена, у повному обсязі, кількома платежами, а саме:

03.10.2011р. – 190,46грн.,

14.10.2011р. – 918грн.;

20.10.2011р. – 1375,2грн.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі сплачена позивачці у повному обсязі, але після її звернення із позовом до суду, у зв’язку з чим позовні вимоги  про стягнення коштів за надання юридичної допомоги, суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, які підтверджуються в судовому засіданні письмовими доказами.

В той же час, в судовому засіданні, позивачкою не було надано доказів того, що з вини відповідача був змінений її життєвий уклад та через його дії позивачка повинна була прикладати додаткові зусилля для організації  свого життя. Крім того позивачкою  не було обґрунтовано яким чином нею був визначений розмір моральної шкоди. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи у сукупності надані докази суд приходить до висновку, що з Відкритого акціонерного товариства «Перетворювач» на користь позивачки  підлягає стягненню витрати по оплаті юридичних послуг в розмірі 350 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо позивача  звільнено від сплати  судового збору, від стягується з відповідача  в дохід держави.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 51 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212, 213  ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 237-1 КЗпП України, суд -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Перетворювач»  на користь ОСОБА_1 юридичні послуги в розмірі 350 грн. (триста п’ятдесят гривень).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Перетворювач»  в дохід держави судовий збір в розмірі 51 грн. (п’ятдесят одна гривня).

В іншій частині в задоволенні позовних вимог  - відмовити.

Апеляційна скарга  на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                          Козлова Н. Ю.