16 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1    на    рішення   Новозаводського   районного   суду м. Чернігова від 26 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.12.2003 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23.03.2004 р., яким у позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невірне з'ясування судами фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач указує на те, що, на його думку, судові рішення є законними та обґрунтованими. 

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що відповідно до угоди НОМЕР_1, укладеної ОСОБА_1 з ВАТ “Укртелеком” в особі центру обслуговування споживачів та продажу послуг зв'язку Чернігівської обласної дирекції, відповідач зобов'язувався надати позивачу телефонний номер у строк до 30.08.2001 р. при умові внесення позивачем плати за будівництво телефонної лінії у сумі 350 грн., в тому числі 175 грн. як першого внеску та сплати іншої частина коштів протягом наступних 6 місяців.

30.08.2000 р. ОСОБА_1 зробив оплату першого внеску в сумі 175 грн., а також 12.12.2000 р. сплатив 330 грн. за пристрій до телефону, адаптер АПД-11.

31.01.2001 р. позивачу  було встановлено телефон з абонентським НОМЕР_2, проте 11.04.2002 р. цей номер було відключено, в зв'язку з несплатою ним обумовленої  угодою решти коштів в сумі 175 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав взятих на себе за угодою зобов'язань, а його посилання на поширення на нього пільги по оплаті послуг за встановлення телефону є безпідставним, оскільки телефон встановлювався не в порядку черговості, а на підставі укладеної сторонами угоди, незалежно від настання черги.

            Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під  час  розгляду  справи  в  касаційному порядку суд перевіряє в межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено судами з додержанням норм матеріального й процесуального права та відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування рішення суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 грудня              2003 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня              2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :