Справа № 2-2031/11

                                                        2011 рік

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

23 листопада 2011 року                                                                           м. Білгород-Дністровський

          Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  у складі:

          головуючого одноособово –судді Толкаченко О.О.,

при секретарі –Царенко О.О.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача –ОСОБА_3,

третьої особи –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення з приміщення без надання іншого житла,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення з приміщення без надання іншого житла.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 20.05.2003 року, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу серії ВАК № 654905, він придбав у громадянки ОСОБА_6 двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 Одеської області.

04.07.2005 року було ухвалено рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, яким було задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, та визнано частково недійсним договір купівлі-продажу серії ВАК № 654905 20.05.2003 року, за ОСОБА_5 визнано право власності на ѕ частини квартири під АДРЕСА_1, зобов’язано ОСОБА_5 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ј квартири в сумі 13 574 грн. Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру під АДРЕСА_1. Зобов’язано Білгород-Дністровський БТІ анулювати правовстановлюючі документи на квартиру під АДРЕСА_1 Одеської області за ОСОБА_1.

16.09.2005 року ОСОБА_5 достеменно знаючи, що відносно спірної квартири є спір в суді, продала зазначену квартиру ОСОБА_4, згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу серії ВСІ №675932 від 16.09.2005 року.

22.11.2006 року ухвалою апеляційного суду Одеської області рішення Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.07.2005 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд.

02.03.2010 року рішенням Білгород-Дністровського міскьрайонного суду Одеської області був задоволений позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково дійсним, розподіл нерухомого майна та визнання права власності.

21.09.2010 року рішенням Апеляційного суду Одеської області рішення Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.03.2010 року скасовано та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, розподілі нерухомого майна та визнання права власності відмовлено.

В січні 2011 року ОСОБА_1 стало відомо, що з 26.09.2008 року власником спірної квартири є ОСОБА_2, на підставі договору дарування, що підтверджується відповіддю КП «Білгород-Дністровське БТІ»за №20 від 05.01.11 року.

ОСОБА_1 вважає, що він, як власник спірної квартири, має право на володіння та користування майном, яке належить йому на праві власності, та просить витребувати його з чужого володіння, тому що майно вибуло вилучено з володіння ОСОБА_1 без його згоди. Позивач вважає, що ОСОБА_4 була обізнана про наявність спору щодо квартири, яку вона придбала у ОСОБА_5 і саме це стало підставою для складання договору дарування від 26.09.2008 року, на підставі якого ОСОБА_4 подарувала спірну квартиру своїй доньці ОСОБА_2

Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_1 посилається на ст.ст. 387, 392 ЦК України та абзац 4 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9.

Тому позивач просить суд:

1.          Визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

2.          Витребувати від ОСОБА_2 належну ОСОБА_1 на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

3.          Усунути перешкоди в володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 в місті Білгород-Дністровському Одеської області шляхом виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири без надання іншого житла.

4.          Судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_2.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свій позов.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 заперечували проти позову ОСОБА_1, просили відмовити у його задоволенні. У судовому засіданні, ОСОБА_2 пояснила, що її мати ОСОБА_4, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу серії ВСІ №675932 від 16.09.2005 року, придбала у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 в місті Білгород-Дністровський. Під час укладення договору були дотримані всі передбачені законом вимоги до даного виду правочинів. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я ОСОБА_4, остання вирішила подарувати належну їй квартиру ОСОБА_2

26 вересня 2008 року, на підставі нотаріально посвідченого договору ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Тому ОСОБА_2 вважає, що як вона так і ОСОБА_4 є добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1.

Представник ОСОБА_2 –ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 в місті Білгород-Дністровський, тому що позивач не доказав, що ОСОБА_4 було відомо про наявний між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спір про квартиру. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що спливли строки позовної давності, так як договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено 16 вересня 2005 року, а ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду лише у 2011 році.

ОСОБА_4 також заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 та підтримала доводи відповідача ОСОБА_2, зазначивши, що під час укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в місті Білгород-Дністровський не знала про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_5

ОСОБА_5 подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності (а.с. 93), у судовому засіданні, що відбулося 08 червня 2011 року ОСОБА_5 з позовом ОСОБА_1 не погоджувалася та пояснила, що перебувала з ОСОБА_1 у цивільному шлюбі. Після розірвання стосунків між нею та ОСОБА_1, виник спір про розділ спільно нажитого майна. На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 04.07.2005 року вона стала власником квартири під АДРЕСА_1, якою розпорядилася, продавши квартиру ОСОБА_4 16 вересня 2005 року.

Вислухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та матеріали інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 в м. Білгород-Дністровському Одеської області, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в ході судового розгляду справи, судом встановлено, що 20 травня 2003 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу (а.с. 10).

В квітні 2005 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, розподіл нерухомого майна та визнання права власності, вказуючи, що за сумісне проживання з позивачем ними була придбана квартира АДРЕСА_1, за вказану квартиру позивачка вартість сплатила сама, але договір купівлі-продажу та вся технічна документація була оформлена на ім’я ОСОБА_1 З січня 2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 сумісно не проживають.

04.07.2005 року було ухвалено рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, яким було задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, та визнано частково недійсним договір купівлі-продажу серії ВАК № 654905 20.05.2003 року, за ОСОБА_5 визнано право власності на ѕ частини квартири під АДРЕСА_1, зобов’язано ОСОБА_5 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ј квартири в сумі 13 574 грн. Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру під АДРЕСА_1 Одеської області. Зобов’язано Білгород-Дністровський БТІ анулювати правовстановлюючі документи на квартиру під АДРЕСА_1 Одеської області за ОСОБА_1 (а.с. 12-13).

Дане рішення було зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05 вересня 2005 року, номер витягу 8240585 від 05.09.2005 року, реєстраційний номер 1096560, номер запису 4933 в книзі 44.

Згідно п.3 ч.2 ст. 331 ЦК України - якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином 05 вересня 2005 року ОСОБА_5 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 Одеської області.

16 вересня 2005 року ОСОБА_5 продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4, що підтверджується  договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстрованому в реєстрі за № 3493 (а.с.11).

Цей договір купівлі-продажу квартири було зареєстровано комунальним підприємством «Білгород-дністровське бюро технічної інвентаризації»24.10.2005 року, з внесенням запису за номером 4933 до книги 44.

Тобто ОСОБА_4 24.10.2005 року набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 Одеської області.

22 листопада 2006 року ухвалою судової колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області було скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.07.2005 року, що стало підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 Одеської області за ОСОБА_5, та справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.14).

26 вересня 2008 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 Одеської області, що підтверджується договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 3639 (а.с.97).

Даний договір дарування було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.10.2008 року.

02 березня 2010 року було ухвалено рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, яким позовну заяву ОСОБА_5 було задоволено частково. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу серії ВАК № 654905 20.05.2003 року, за ОСОБА_5 визнано право власності на ѕ частини квартири під АДРЕСА_1 Одеської області, зобов’язано ОСОБА_5 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ј квартири в сумі 13 574 грн. Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру під АДРЕСА_1 Одеської області. Зобов’язано Білгород-Дністровський БТІ анулювати правовстановлюючі документи на квартиру під АДРЕСА_1 Одеської області за ОСОБА_1

Рішенням колегії суддів судової в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2010 року було скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 березня 2010 року і ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_5 у позові до ОСОБА_1 відмовлено.

Таким чином, судом встановлено, що при укладені 16 вересня 2005 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Одеської області між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та договору дарування цієї квартири від 26 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, сторонами були дотримані всі передбачені законом вимоги щодо укладення правочинів даного виду.

          Відповідно до ст. 328 ЦК України - Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

          Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В теперішній час дані правочини є дійсними та не оспорювались позивачем.

У своєму позові ОСОБА_9 не ставить питання про визнання правочинів недійсними та посилається на статтю 387 ЦК України, як на правову підставу для задоволення його позову в частині витребування спірного майна у ОСОБА_2

Суд не може погодитись з доводами позивача в цій частині.

Так, стаття 387 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У своєму позові ОСОБА_1 не ставить питання про законність володіння ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 Одеської області, а також недійсність правочину (правової підстави), на підставі якого ОСОБА_2 стала власником спірного майна.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, у суду були відсутні підстави розглядати зазначені питання при розгляді даної справи.

У зв’язку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 Одеської області таким, що не підлягають задоволенню.

Суд вважає неспроможними доводи позивача ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 є недобросовісним набувачем майна, у зв’язку з тим, що у неї мали виникнути сумніви щодо законності укладення договору купівлі-продажу квартири від 16 вересня 2005 року, у зв’язку з тим, що ОСОБА_5 була власником квартири АДРЕСА_1 Одеської області на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.07.2005 року.

Так, при здійсненні даного правочину нотаріус, який посвідчував письмовий договір купівлі-продажу квартири перевірила належність гр. ОСОБА_5 квартири, що відчужувалась, про що зробила відповідний запис у договорі (оборот а.с. 11). На момент укладення договору рішення Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області, на підставі якого право власності на спірну квартиру було зареєстроване за ОСОБА_5 було чинним.

Згідно абзацу четвертого п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»- Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Доводи представника відповідача про те, що спливли строки позовної давності суд вважає не обґрунтованими у зв’язку з тим, що позивач не ставить питання про визнання правочинів недійсними, а подав до суду віндикаційний позов.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири та покладення на неї судових витрат є похідними, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись п.3 ч.2 ст. 331, 328, 387 ЦК України абзацу четвертого п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»ст.ст. 209, 212-216 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення з приміщення без надання іншого житла –відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                                   О.О. Толкаченко