У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 17 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 березня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2005 року.

            Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, не судимий

відповідно до ст. 89 КК України,

засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді ста п'ятдесяти годин громадських робіт.

            На підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2 78 грн. 23 коп. на відшкодування матеріальної та  1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 100 грн. витрат з оплати юридичних послуг.

            Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

            Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 21 вересня 2002 року ввечері на площадці сходів поблизу квартири АДРЕСА_1 на грунті неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_2 удар кулаком правої руки в область грудей, від чого та втратила рівновагу і, вдарившись головою та плечем об двері та одвірок квартири напроти, отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу закрити на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину. На обгрунтування прохання посилається на однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вважає, що даних, які б підтверджували, що він діяв з прямим умислом, направленим на заподіяння ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, у справі немає. Вказує на порушення його права на захист. Зазначає про необгрунтоване вирішення цивільного позову.

            Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

            Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад її здоров'я, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами.

            Доводи в скарзі засудженого ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу даного злочину є безпідставними і спростовуються наведеними судом доказами.

            Так, з показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 21 вересня 2002 року на прохання її доньки - ОСОБА_3, забрати особисті речі вона приїхала до зятя - ОСОБА_1 Останній відмовився її впустити в квартиру і вона по телефону викликала ОСОБА_3. Коли її донька приїхала та зайшла до квартири ОСОБА_1, той зачинив двері. Почувши за дверима шум, злякалась за життя ОСОБА_3 і запросила ОСОБА_2 владнати конфлікт. ОСОБА_2 постукав у двері квартири і ОСОБА_1 впустив його всередину. Стоячи за ОСОБА_2, вона зробила за ним крок до дверей квартири, але ОСОБА_1 в цей час навмисно завдав їй удар кулаком правої руки в область грудей, внаслідок чого вона впала і отримала тілесні ушкодження.

            Наведені показання потерпілої об'єктивно узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про те, що саме    ОСОБА_1  були заподіяні 21 вересня 2002 року ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

            За даними акту судово-медичного дослідження № 1144 від 2 жовтня 2002 року в ОСОБА_2 виявлено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, і могли бути нанесені в час, вказаний потерпілою (т. 2 а. с. 77).

            Згідно з даними, які містяться в довідці Уманської міської лікарні, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 22 вересня до 2 жовтня 2002 року з діагнозом: забій м'яких тканин голови, струс головного мозку, забій м'яких тканин правої половини грудної клітки (т. 1 а. с. 28).

Як слідує з оголошених у суді показань експерта ОСОБА_5, при наданні ОСОБА_2 медичної допомоги в приймальному відділенні Уманської міської лікарні був виявлений у потерпілої набряк потиличної області голови та плеча, а після її госпіталізації нейрохірургом був підтверджений його діагноз - струс головного мозку.

            Суд з належною повнотою дослідив усі докази у справі і дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 в ситуації, що склалася, діяв з умислом на заподіяння ОСОБА_2 саме у такий спосіб тілесних ушкоджень.

            Об'єктивних даних, які б ставили під сумнів висновки суду щодо характеру і ступеня тяжкості виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, а також даних про їх отримання внаслідок неправомірних дій потерпілої, матеріалами справи не встановлено.

            Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковані правильно, а призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

            Доводи в скарзі засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на захист є безпідставними, оскільки в судовому засіданні захист його прав і законних інтересів здійснював адвокат ОСОБА_6 У апеляційному  суді  ОСОБА_1, який брав участь у розгляді справи та давав пояснення по суті поданої ним апеляції, клопотання про запрошення або призначення захисника не заявляв.

            Безпідставними вважаються також посилання засудженого  ОСОБА_1 про порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки перевіркою матеріалів справи не встановлено таких порушень вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

            Цивільний позов вирішено у справі правильно.

            Отже, постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення відповідають вимогам закону. Тому підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючи ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

С у д д і:

Ю.М. Кармазін                      Є.Ф. Стрекалов               В.Ф. Школяров