У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів	Скотаря А.М., Самелюка П.О.,

 

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві  19 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення,

в с т а н о в и л а:

 

         Вироком Ленінського районного суду м.Севастополя від 20 лютого 2004 року засуджено

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого,

останній раз 24.11.1999 р. за ч.2 ст.229-6

КК України на 3 роки позбавлення волі,

 

-за ч.2 ст.307 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

-за ч.1 ст.317 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

 

         Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 і ОСОБА_3, щодо яких він набрав законної сили.

 

         Ухвалою апеляційного суду м.Севастополя від 19 жовтня 2004 року вирок щодо ОСОБА_1а змінено і йому призначено покарання:

-за ч.2 ст.307 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

-за ч.1 ст 317 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

 

         Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 10 травня 2005 року зазначену ухвалу апеляційного суду м.Севастополя було скасовано у зв”язку із порушенням права ОСОБА_1а на захист при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

 

         При новому апеляційному розгляді даної справи 11 жовтня 2005 року вирок Ленінського районного суду м.Севастополя змінено і ОСОБА_1 вважається засудженим:

-за ч.2 ст.307 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

-за ч.1 ст.317 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

 

         Як визнав суд, ОСОБА_1 при невстановлених обставинах з метою подальшого збуту незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований (вага сухого залишку 0,71 г), який зберігав з цією метою за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 до 12 грудня 2002 року.

 

         12 грудня 2002 року об 18 год. в квартирі АДРЕСА_2, ОСОБА_1 незаконно збув, продав за 140 грн., а ОСОБА_2 і ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою, з метою особистого вживання, незаконно придбали у ОСОБА_1 опій ацетильований у двох шприцах об”ємом по 25 мл в кожному. Частину придбаного наркотичного засобу об”ємом 5 мл ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вжили в вкартирі ОСОБА_1, а залишок наркотичного засобу. Перебуваючи в стані наркотичного сп”яніння, зберігаючи при собі, перенесли  в автомобіль ВАЗ-21013, який належить ОСОБА_2 і стояв на стоянці біля будинків АДРЕСА_3, де зберігали до їх затримання працівниками міліції.

 

         Крім того, у цей же день ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 і ОСОБА_2 тимчасово займане ним житло на АДРЕСА_1 у м.Севастополі для незаконного вживання наркотичного засобу.

 

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність  вини і правильність кваліфікації своїх дій, просить за ч.2 ст.307 КК України пом”якшити йому покарання.

 

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

 

         Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дав належну оцінку і що, по суті, у касаційній скарзі засудженого не оспорюється, як не оспорюється і правильність кваліфікації його дій.

 

         Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обгрунтований вирок.

 

         Дії ОСОБА_1а за ч.2 ст.307 та ч.1 ст.317 КК України кваліфіковані вірно, а покарання з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційної інстанції, призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про особу ОСОБА_1 та обставин, що обтяжують і пом”якшують покарання.

         Тому підстав для пом”якшення ОСОБА_1у покарання колегія суддів не вбачає.

 

         Отже, передбачені законом підстави для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначеним у ст.384 КПК України особам відсутні.

 

         Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

         у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

 

 

 

Судді:

 

Кравченко К.Т.                       Скотарь А.М.                  Самелюк П.О.