Справа № 216/6567/24

провадження 2/216/734/25

РІШЕННЯ

іменем України

18 березня 2025 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді                                Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Максименко А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.10.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №5850968. Крім цього, 27.10.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101653935. Договори підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно з умовами кредитних договорів грошові кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти, які надані позичальником. Позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами в порядку, визначеному договорами. Проте, всупереч умовам укладених кредитних договорів відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув надані йому грошові кошти. 29.01.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №29012024. Також, 27.02.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27022024. Відповідно до реєстрів боржників до позивача перейшло право вимоги за вказаними кредитними договорами, а саме: за кредитним договором №5850968 в сумі 21479,25 грн, з яких:

- 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 14879,25 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 600,00 грн – заборгованість за комісією;

за кредитним договором №101653935 в сумі 3289,00 грн, з яких:

- 1000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 2189,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 100,00 грн – комісія.

Вказану суму заборгованості за договорами позики та судові витрати позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Зважаючи на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання виконання зобов`язань за кредитним договором, а також положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з цим, за приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.10.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом (одноразовим  ідентифікатором, надісланим на номер телефону позичальника) було укладено договір про споживчий кредит №5850968. За умовами договору відповідач отримав споживчий кредит в сумі 6000,00 грн, строком користування 105 днів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 27.10.2023. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 25.01.2024. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 27.10.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 25.01.2024 (останній день строку кредитування). Процентна ставка складає 1,65% в день протягом пільгового періоду та 3,50% в день за користування кредитом протягом поточного періоду. Комісія за надання кредиту складає 600,00 грн.

Крім цього, 27.10.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом (одноразовим  ідентифікатором, надісланим на номер телефону позичальника) було укладено договір про споживчий кредит №101653935. За умовами договору відповідач отримав споживчий кредит в сумі 1000,00 грн, строком користування 105 днів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 11.11.2023. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 09.02.2024. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 11.11.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 09.02.2024 (останній день строку кредитування). Процентна ставка складає 2,0% в день протягом пільгового періоду та 3,0% в день за користування кредитом протягом поточного періоду. Комісія за надання кредиту складає 100,00 грн.

29.01.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №29012024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №2 до договору факторингу №29012024 до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №101653935.

Крім цього, 27.02.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27022024.

Відповідно до Реєстру Боржників до договору факторингу №27022024 до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №5850968.

Таким чином, право вимоги за кредитними договорами на підставі укладених факторингових договорів перейшло до позивача.

Згідно з розрахунками заборгованість відповідача за кредитним договором №5850968 складає 21479,25 грн, з яких:

- 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 14879,25 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 600,00 грн – заборгованість за комісією;

за кредитним договором №101653935 складає 3289,00 грн, з яких:

- 1000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 2189,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 100,00 грн - комісія.

Відповідач зобов`язання за вказаними кредитними договорами належним чином не виконує, грошові кошти та відсотки не повертає, чим порушує права позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Зважаючи на викладене, позивачем надано належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитних договорів та отриманням відповідачем кредитних коштів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до ст.ст. 76, 78, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як свідчать матеріали справи, станом на день ухвалення рішення у справі відповідач відзив на позов або доказів сплати заборгованості за кредитними договорами не надав.

Враховуючи відсутність оплати за кредитом з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту (основний борг) за кредитним договором №5850968 в розмірі 6000,00 грн; за кредитним договором №101653935 в розмірі 1000,00 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення процентів Товариство обґрунтовувало наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитним договором, що малася у договорах та з огляду на зміст Паспорту споживчого кредиту, в яких умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його розпис.

За умовами кредитного договору №5850968 процентна ставка складає 1,65% в день протягом пільгового періоду та 3,50% в день за користування кредитом протягом поточного періоду.

За умовами кредитного договору №101653935 процентна ставка складає 2,0% в день протягом пільгового періоду та 3,0% в день за користування кредитом протягом поточного періоду.

Кредитор зобов`язання за кредитними договорами виконав в повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитних договорах умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, порушуючи встановлений графік обов`язкових платежів. Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитних договорів.

Зважаючи на зазначене, оскільки відповідачем не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитними договорами, суд вважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в розмірі заявленому позивачем у позові, а саме, за кредитним договором №5850968 у розмірі 14879,25 грн; за кредитним договором №101653935 у розмірі 2189,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми комісії за кредитними договорами, суд приходить до таких висновків.

Суд звертає увагу, що за умовами кредитних договорів, а саме пунктом 1.5.1 передбачено комісію за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту.

Пунктом 5.1 вище зазначених договорів передбачено, що підписуючи цей договір, Позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від Кредитодавця інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема інформацію зазначену у Законі України «Про споживче кредитування», Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови Договору і Правила, що розміщені на сайті Кредитодавця.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Таким чином, аналізуючи умови кредитних договорів та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «МІЛОАН», суд приходить до висновку про правомірність дій Товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме, стягнення заборгованості за кредитним договором №5850968 у розмірі 21479,25 грн, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14879,25 грн - сума заборгованості за відсотками; 600,00 грн – заборгованість за комісією та за кредитним договором №101653935 у розмірі 3289,00 грн, з яких: 1000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2189,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 100,00 грн - комісія.

Поряд з цим, позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які, окрім судового збору, складаються з витрат пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів у розмірі 1514,00 грн, однак жодних доказів на підтвердження даних обставин до суду надано не було, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

Проте, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 3028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 258-259, 263, 265, 268, 279, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1048, 1054 ЦК України суд,–

ухвалив:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:

- за кредитним договором №5850968 у розмірі 21479,25 грн (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять гривень, 25 копійок), з яких: 6000,00 грн (шість тисяч гривень) - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14879,25 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень, 25 копійок) - сума заборгованості за відсотками; 600,00 грн (шістсот гривень) - заборгованість за комісією;

- за кредитним договором №101653935 у розмірі 3289,00 грн (три тисячі двісті вісімдесят дев`ять гривень, 00 копійок), з яких: 1000,00 грн (одна тисяча  гривень) - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2189,00 грн (дві тисячі сто вісімдесят дев`ять гривень, 00 копійок) - сума заборгованості за відсотками; 100,00 грн (сто гривень) - комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625014;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя                                                                Р.О.КУЗНЕЦОВ