Справа № 157/1968/24

Провадження №2/157/133/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 рокумісто Камінь-Каширський

          Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого – судді                   Гамули Б.С.,

з участю секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  порядку  спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                                                            встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 07 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №965913841 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно з яким кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 15250 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 15250 грн на її банківську картку № НОМЕР_1 . Загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором на момент подання позовної заяви становить 54244 грн 25 к., яка складається з заборгованості по кредиту в розмірі 15250 гривень та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 38994 гривні 25 копійок.

Між  ТОВ  «Манівео  швидка  фінансова  допомога»   та   ТОВ   «Таліон   плюс» 28 листопада 2018 року укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №965913841 від 05 липня 2021 року на загальну суму 34953 грн, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №150  від  07  вересня  2021  року. Разом із цим, між сторонами вказаного договору факторингу 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року укладені додаткові угоди відповідно №19, №26, №27, №31 та №32, згідно з якими строк дії договору факторингу продовжувався кожен раз  до  31  грудня  2020  року,  до 31 грудня 2021 року, до 31 грудня 2022 року, до 31 грудня 2023 року та до 31 грудня 2024 року відповідно.

Між  ТОВ  «Таліон  Плюс»  та  ТОВ  «Фінансова   компанія   «Онлайн   фінанс» 30 жовтня 2023 року укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 54244 грн 25 к., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 від 30 жовтня 2023 року.

В подальшому, 30 вересня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» було укладено договір факторингу №3009/24, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 54244 грн 25 к., що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників.

Таким чином, у ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами право вимоги за кредитним договором №965913841 від 05 липня 2021 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 54244 гривні 25 копійок.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №965913841 від 05 липня 2021 року в розмірі  54244  грн  25  к.,  а  також  понесені судові витрати.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала. Зазначила, що вона не отримувала жодних матеріалів по справі, а тому може лише здогадуватися обґрунтування позивача щодо подання цього позову та його підстав. Позивачем нараховуються проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування. Позивач не надав докази видачі кредитних коштів, а саме первинні бухгалтерські документи. Так, строк кредитування за кредитним договором встановлено 30 календарних днів. Пролонгації договору відповідачка не здійснювала і протилежного не доведено матеріалами справи. Вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Тобто у період дії кредитного договору (період дії може визначатися як строк дії договору, дата повного погашення і т.д.) можуть нараховуватися проценти за користування кредитними коштами, але після припинення дії кредитного договору, нарахування процентів повинно припинятися. Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, право позивача нараховувати відсотки за користування кредитом за кредитним договором припиняється зі спливом строку дії договору або пред`явлення досудової вимоги (претензії). Тому, починаючи із дати закінчення строку дії договору чи пред`явлення вимоги, товариство не має права нараховувати проценти за користування кредитом. Тому, на думку відповідачки, враховуючи фіксовану ставку та строк дії кредиту, правові висновки ВС, із неї може бути стягнуто розмір процентів саме у зазначеному у графіку платежів розмірі, оскільки саме такий їх розмір обумовлено сторонами (позивачем та відповідачем), який є фіксованим.

Разом із тим, відповідачка впевнена, що позивач, пред`являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом, які, відповідно до розрахунку заборгованості, нараховані за межами  строку  дії  кредитного  договору.  Тому  проценти  за  користування кредитними коштами мають бути стягнуті з неї у межах строку дії кредитного договору (строку кредитування), а це 30 календарних днів.

Позивачем не було надано до суду жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірним кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг  із  реєстру  прав  вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу. Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні  документи,  які  фіксують  факти  здійснення  господарських  операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Тому, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом №996-XIV.

Відсутність доказів на підтвердження факту переходу права вимоги до фактора за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення заборгованості. Така позиція міститься в постанові ВС від 17.01.2020 №916/2286/16.

Розрахунок заборгованості за кредитом сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним і допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.10.2020 у справі №190/1419/19-ц.

Однак, додатки до договору факторингу (акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг із реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним та яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами  у  сукупності  з  іншими  доказами. Проте в матеріалах справи виписка по картковому рахунку відсутня.

Позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів (письмових або електронних), які б відповідали вимогам процесуального законодавства, перерахування позивачем грошових коштів на користь відповідача. Тобто, долучені до позовної заяви документи, договір та додаток до нього, а також таблиця з персональними даними відповідача та умовами кредитування, не містять інформації щодо номера банківської картки відповідача.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а тому інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не можна вважати допустимим і достатнім доказом наявності заборгованості, оскільки він не є первинним документом.

Крім того, вважає за необхідне звернути увагу, що наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договорів факторингу не містить підпису сторін, які б підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Таким  чином,  позивач  не  довів  розмір  фактично  взятих  відповідачем кредитних коштів за умовами договору, не довів обґрунтованість нарахування відсотків. З наданих позивачем документів неможливо встановити по яку дату нараховувались відсотки за користування кредитом та за якою ставкою.

За перерахованих обставин вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Ненадання доказів позивачем видачі коштів за кредитними договорами ще раз доводить позицію відповідача про те, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували перехід до позивача права вимоги за договорами позики.

Просить  у  задоволенні  позову  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

У додаткових поясненнях представник позивача Тараненко А.І. зазначив, що позивач не згоден із доводами відповідача. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 05 липня 2021 року ініціювало переказ коштів згідно з договором №965913841 від 05.07.2021 відповідачеві ОСОБА_1 безготівковим зарахуванням Moneyveo SFD Visa Transfer на платіжну картку – маска карти № НОМЕР_2 -XXXX-1686, ДЕБЕТ рах. № НОМЕР_3 , код отримувача 3741208189, код платника 38569246, сума 15 250 грн, фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 , банк платника (банк, що здійснював переказ коштів):  Акціонерне  товариство  «ТАСКОМБАНК». Цей доказ підтверджує наявність заборгованості та її розмір. Зазначене платіжне доручення оформлене відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Вказані платіжні доручення містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа. Обслуговуючий отримувача банк зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності тощо), що містяться в розрахунковому документі та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. При перерахуванні коштів банк повторно провів встановлення особи для зарахування коштів. Жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено. Таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві.

Позивач надав беззаперечні докази того, що саме відповідач уклав договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кошти в розмірі 15 250 грн перераховано на карту відповідачу, а саме, до позовної заяви долучено платіжне доручення №3407ddf4-b4b9-4978-be9f-497632144a78 від 05.07.2021 та підтвердження від банку – електронне-повідомлення щодо проведення операцій. Дана довідка видана та підписана відповідно до договору №48 від 18.07.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та АТ «ТАСКОМБАНК» про те, що кошти успішно зараховані та картковий рахунок відповідача. Оскільки Банк є незацікавленою особою по справі, цей доказ є справедливим, неупередженим та не суперечить вимогам законодавства, отже є обґрунтованим, належним доказом виконання зобов`язань ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Кредитним договором №965913841 від 05.07.2021.

Виходячи з викладеного, факт отримання кредитних коштів відповідачем є підтвердженням   дійсності   укладеного   кредитного   договору   між   сторонами. Таким чином, факт отримання кредитних коштів є достатнім доказом існування кредитного зобов`язання з боку відповідача. Цей факт підтверджує правомірність вимог позивача щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором.

ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», а саме того, що відповідні кошти зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.

Щодо достовірності наданих розрахунків заборгованості та правомірності нарахування процентів за кредитним договором відповідачка хибно стверджує, що з наданих представником позивача документів неможливо встановити, на яку дату нараховувались відсотки за користування кредитом та за якою ставкою. Однак, зазначене твердження є безпідставним та спростовується матеріалами справи, оскільки на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості, створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти, яким чином отримано результат, відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.

В подальшому, оскільки відповідач належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором та не сплатила всі фактично нараховані відсотки станом на останній день Дисконтного періоду, відбулось перерахування відповідно до п. 1.9.3. та нарахування за неправомірне користування кредитними коштами розпочалось за базовою процентною ставкою.

Також відповідачка вважає, що згідно з умовами договору загальна вартість кредиту  становить  21792  грн  40 к.,  яка  складається  з  тіла  кредиту  –  15250  грн  та 6542 грн 40 к. відсотків за користування кредитом, тому дії кредитора щодо нарахування відсотків поза строком дії договору суперечать закону. Проте, дані умови демонструють розрахунок заборгованості у випадку, якби боржник виконував умови кредитного договору й упродовж 30 дів виплатив тіло кредиту та відсотки, нараховані відповідно до п. 1.9.1. кредитного договору. Підписуючи кредитний договір, відповідачка повністю погодилася з усіма його умовами.

Відповідачка належно не виконувала умови кредитного договору, а отже по закінченню дисконтного періоду розпочались нарахування за базовою процентною ставкою. Дані нарахування є процентами не за користування кредитом, оскільки термін кредитування становить всього 30 днів, а процентами за неправомірне користування грошовими коштами в розумінні ст. 625 ЦК України.

Таким чином, за умовами кредитного договору №965913841 від 05.07.2021 та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: за користування кредитними коштами згідно зі ст. 1048 ЦК України, визначеному договором; за користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) 28.11.2018 укладено Договір факторингу №28/1118-01. Надана копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 28.11.2019 укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно   до   якої  строк  дії  договору  №28/1118-01  продовжено  до  31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 31.12.2020 укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2, викладеного в новій редакції Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020), строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року. 31.12.2021 укладено Додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжується до 31.12.2022. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

Сторони Договору факторингу 31.12.2022 уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу  в  редакції  від  31  грудня 2020 року. Сторони Договору факторингу 31.12.2023 уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №150 від 07.09.2021 р. до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача  на  загальну  суму 34 953 грн. Наданий Витяг із реєстру прав вимог до договору факторингу № 28/1118-01 від  28  листопада  2018  року  містить  підписи  сторін,  які  підтверджують  перехід права вимоги від клієнта – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора – ТОВ «Таліон Плюс». Також, на підтвердження переходу права вимоги позивачем надано довідку, видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до якої 07.09.2021 було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором №965913841 від 05.07.2021, укладеного з відповідачем, Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» згідно з укладеним договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 – 31.12.2024.

Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 30.10.2023 укладено Договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до п. 8.2 договору строк дії договору закінчується 31.12.2024, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором. Предметом Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 до Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до вуідповідача на загальну суму 54 244 грн 25 к.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач 30.09.2024 уклали Договір факторингу №3009/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №3009/24 від 30.09.2024. Відповідно до Договору Реєстр боржників – це інформація, що стосується боржників, оформлена за формою,  встановленою  в  Додатку  №1 (форма Реєстру боржників) до цього Договору. Згідно з витягом із Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 54 244 грн 25 к. Отже, позивач надав суду повний обсяг доказів, які підтверджують факт переходу права вимоги до ТОВ «Юніт Капітал».

Враховуючи наведене, укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин із ОСОБА_1 від 05.07.2021 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору №965913841 від 05.07.2021 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином.

Представник позивача Тараненко А.І. у судове засідання не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення частково.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших  інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний  договір  укладається  і  виконується  в  порядку,  передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими  наслідками  прирівнюється  до  договору,  укладеного  у  письмовій  формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 05 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №965913841, який підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису, тобто у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 20-22).

Згідно з п. 1.1. цього договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 15250 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових кредитів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Умовами договору встановлено зокрема:

- пункт 1.7. кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – Дисконтний період). У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

- пункт 1.9. за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

- 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 521,95 процентів річних, що становить 1,43 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

- 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 552,30 процентів річних, що становить 1,51 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

1.9.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

- пункт 1.12. сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

- пунк 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п. 3.2. договору порушенням умов цього договору вважається його невиконання або неналежне виконання, або отримання кредиту позичальником при використанні недостовірної, неповної, або помилкової інформації.

Із довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається,  що  ОСОБА_1   05.07.2021  на  номер  телефону  НОМЕР_4 направлено одноразовий ідентифікатор MNV33W4G для підтвердження поданої заявки на  кредит,  договір  №965913841  від  05.07.2021,  згідно  з  яким  сума  кредиту становить  15250  грн,  строк  кредитування  30  днів,  процентна  ставка  1,70%  в  день (а.с. 31).

Таким чином, у вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) MNV33W4G, який був надісланий на вказаний ним номер телефону. Цей кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався.

Також до договору долучено Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 23-29), які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до умов вказаного договору товариство надало ОСОБА_1 кредит шляхом зарахування на платіжну картку останньої зазначену у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 05.07.2021 (а.с. 30) суму коштів 15250 грн, що стверджується платіжним дорученням №3407ddf4-b4b9-4978-be9f-497632144a78 від 05.07.2021 (а.с. 40).

Суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору №965913841 та виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свого зобов`язання щодо надання кредиту у сумі 15250 гривень.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) 28.11.2018 укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переходить ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до боржників  за  відповідним  реєстром  права  вимоги (а.с. 43-46).

Згідно з п. 1.3 договору факторингу під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми Боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.4 визначено термін «Борг» – означає суми грошових коштів, належні до сплати Клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які суми, що належать до сплати Клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані Клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Розділом 4 зазначеного вище договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно з п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

В подальшому між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено ряд додаткових угод, згідно з якими сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору, востаннє до 31 грудня 2024 року включно, а саме: 28 листопада 2019 року укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, 31 грудня 2020 року укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, 31 грудня 2021 року укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, 31 грудня 2022 року укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, 31 грудня 2023 року укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 49, 50-53, 55, 56, 57).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №150 від 07.09.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до  ОСОБА_1   за  договором  №965913841  від  05.07.2021  на  загальну  суму 34953  грн,  з  яких  15250  грн  заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) та 19703 грн заборгованість по відсотках (а.с. 58-59).

Тобто щодо конкретних правовідносин – набуття Договором факторингу зобов`язальної сили відбулось 07.09.2021 у день підписання між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідного Реєстру права вимоги, у якому за №694 зазначена ОСОБА_1 .

Факт відступлення прав вимоги за вказаним вище кредитним договором ТОВ «Таліон плюс» на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 також підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №965913841/ФК від 02.10.2024 (а.с. 16).

Починаючи з 08 вересня 2021 року до 01 листопада 2021 року ТОВ «Таліон плюс» здійснювало нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі 2,3%, оскільки ОСОБА_1 і надалі не сплачувала заборгованість. Нарахування підтверджується розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Таліон плюс», згідно з яким заборгованість становить 54 244 грн 25 к., з яких 15250 грн – тіло кредиту та 38994 грн 25 к. – відсотки (а.с. 76).

Суд вважає таке нарахування відсотків ТОВ «Таліон плюс» безпідставним. Оскільки згідно з п. 1.3 та 1.4 договору факторингу з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 28.11.2018, до Фактора перейшло право вимоги на Борг, тобто зобов`язання перед Клієнтом, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а не Фактор ТОВ «Таліон плюс». Подальше нарахування Фактором відсотків, тобто збільшення Боргу, не передбачено умовами договору факторингу.

Посилання позивача на загальне визначення «факторингу» у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську» діяльність щодо  нарахування  відсотків  ТОВ «Таліон плюс» не узгоджується з умовами самого Договору факторингу від 28.11.2018 та нормою ст. 514 ЦК України.

Між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (клієнт) 30.09.2024 укладено договір факторингу №3009/24, згідно з умовами якого право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного акта прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 67-70).

Відповідно до реєстру боржників від 30.09.2024 до договору факторингу №3009/24 від 30.09.2024, підписаного між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором №965913841  від  05.07.2021  на загальну суму 54244 грн 25 к., з яких 15250 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) та 38994 грн 25 к. заборгованість по відсотках (а.с. 72-73).

Проте, у зв`язку тим, що ТОВ «Таліон плюс» безпідставно нарахувало на первинний борг щодо клієнта ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відсотки за користування кредитом, то розмір зобов`язання ОСОБА_1 в Реєстрі прав вимоги №1 від 30.10.2023 визначений неправильно. Фактично до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги на суму 34953 грн, з яких 15250 грн заборгованість по основному боргу та 19703 грн заборгованість по відсотках, згідно з Реєстром прав вимоги №150 від 07.09.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

З  огляду  на  зазначене,  суд  вважає,  що  копії  договорів  факторингу  та реєстрів   права   вимоги   є   належними   та   допустимими   доказами   відступлення права   вимоги   у   спірних   правовідносинах,   але   не   на   всю   суму   позовних вимог.

Відповідачка не виконала свого обов`язку та не повернула надані кошти в строк, передбачений договором №965913841 від 05 липня 2021 року.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідачка не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором №965913841 від 05.07.2021, у зв`язку з чим у неї існує заборгованість, яка станом на 07 вересня 2021 року становила 34953 грн, з яких 15250 грн заборгованість по основному боргу та 19703 грн заборгованість по відсотках, що підтверджується розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 75). Такий розрахунок зобов`язання  підтверджується  умовами Договору №965913841 від 05.07.2021, зокрема пунктами 1.9.3 і 1.12.2 Договору, та перевірений судом.

Оскільки сума заборгованості відповідача по Договору № 312902653 від 22.03.2021 підтверджена належно проведеним розрахунком, а відповідач не надав власного обґрунтованого розрахунку, тому саме такий її розмір необхідно стягнути на корить позивача.

Позивач ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, задовольняючи позов частково, стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у частці 64,44%, а саме – 1560 грн 99 к. Решту судового збору залишає за позивачем.

Відповідно   до   п.   1   ч.   1   ст.   133   ЦПК   України   судові   витрати складаються   з   судового   збору   та   витрат,    пов`язаних    з    розглядом    справи. До  витрат,  пов`язаних  з  розглядом  справи,  належать  витрати  на  професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивач надав копії договору про надання правничої допомоги №0110/24 від 01.10.2024 (а.с. 78-79), протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги (а.с. 79 зворот), додаткової угоди №6 до договору про надання правничої допомоги №0110/24 від 01.10.2024 (а.с. 80-81) та копію акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2024 (а.с. 12), згідно з яким вартість послуг з надання правничої допомоги становить 6700 гривень.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягуються витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у частці 64,44%, а саме – 4317 гривень 48 копійок. Решту витрат на правничу допомогу суд залишає за позивачем.

Керуючись статтями 12, 76-78, 81, 89, 133, 134, 137, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 510, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 638, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №965913841 від 05 липня 2021 року в сумі 34 953 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) гривні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю   «Юніт   Капітал»   1560   (одну  тисячу  п`ятсот  шістдесят)  гривень 99 копійок судового збору та 4317 (чотири тисячі триста сімнадцять) гривень витрат за надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, м. Київ, 01024, код в ЄДРПОУ 43541163; відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Головуючий: Б.С. Гамула