Справа № 291/41/22

Провадження №2/291/11/25

У Х В А Л А

іменем України

19 березня 2025 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кащук Л.С.,

представника позивача Дубового А.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Руденко З.Б.,

розглянувши в судовому засіданні в с-щі Ружин Житомирської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Військової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про стягнення шкоди завданої державі внаслідок втрати військового майна,-

                                                                    В С Т А Н О В И В:

12 січня 2022р. військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача шкоду, завдану державі внаслідок втрати військового майна, в розмірі 100 941.5 грн. та судові витрати по справі.

Позов обгрунтовано наступним.

ОСОБА_1 проходив військову службу у вказаній військовій частині і відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 28.09.2016р. № 216 він був призначений тимчасово виконуючим обов`язки за посадою командира 9 гаубичної артилерійської батареї 3 гаубичного артилерійського дивізіону.

25.10.2016р. ТВО командира 3 гаубичного артилерійського дивізіону рапортом повідомив про те, що 20.10.2016 року під час пересування дивізіону залізничним транспортом було виявлено зникнення :

-трьох автоматів ,

-8 магазинів з набоями до автомату із 240 набоями 5.45 мм,

-20 автомобільних акумуляторних батарей.

Згідно матеріалів службового розслідування старший лейтенант ОСОБА_1 допустив втрату військового майна .

Наказом командира військової частини пп від 28 жовтня 2016року № 3016 ОСОБА_1 був притягнутий до підвищеної матеріальної відповідальності.

Наказом від 08 грудня 2016 року № 275 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас.

На час звернення до суду з цим позовом завдана шкода в повному обсязі не була відшкодована.

Враховуючи зазначене, ВЧ НОМЕР_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь шкоду, завдану державі внаслідок втрати військового майна в розмірі 100 941.50 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити. Підтримав подану до суду письмову заяву та просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності із зверненням позову до суду. Подав відповідь на відзив.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Подав відзив на позов. Просив в задоволенні позову відмовити. Також подав письмову заяву про застосування строків позовної давності. Суду пояснив, що покладення на нього матеріальної відповідальності за втрату військового майна позивач обґрунтовує тим, що він, будучи командиром підрозділу, тобто командиром дев`ятої гаубичної артилерійської батареї третього гаубичного артилерійського дивізіону, неналежно виконав свої службові обов`язки в частині забезпечення збереження озброєння і боєприпасів, техніки та іншого ввіреного військового майна батареї, внаслідок чого допустив втрату майна автомобільної служби :АКБ 6 СТ 180 (10 шт.); АКБ 6 СТ 143 (2шт.), майна служби ракетно-артилерійського озброєння: 5.45мм автомат АКС-74 № НОМЕР_2 (1 шт.); 5.45 мм автомат АКС-74У № НОМЕР_3 ( 1 шт.). Проте жодного доказу стосовно того, що втрачене майно, було ввірено йому, до позовної заяви не додано. Зазначає, що не приймав вказані матеріальні цінності під звіт, не підписував акту приймання - передачі вказаного майна. Про те, що на нього наказом №2162 від 28.09.2016р. покладено обов`язки командира дев`ятої гаубичної артилерійської батареї третього гаубичного артилерійського дивізіону стало відомо лише 04.12.2016р. До того часу ніхто з вищевказаним наказом не ознайомлював. При цьому, зазначений наказ був виданий в період його тимчасової непрацездатності, оскільки з 27.09.2016р. по 01.10.2016р. перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні ЦРЛ ім. Титова м. Лисичанськ. Тобто станом на час втрати вищевказаного майна , а саме: станом на 20.10.2016р. він не виконував обов`язки командира дев`ятої гаубичної артилерійської батареї третього гаубичного артилерійського дивізіону. Крім того, будь-яких доказів, які б підтверджували те, що він не заперечував факт нанесення ним державі збитків та погоджувався добровільно їх відшкодувати, як це зазначено позивачем в позовній заяві, та в його поясненнях, до матеріалів позовної заяви не додано. В той же час, він ніколи не визнавав своєї вини у втраті вищевказаного майна та ніколи не давав добровільної згоди на відрахування з нього коштів в рахунок погашення даної шкоди.

Представник відповідача під час  виступу в судових дебатах зазначила, що  військова служба є публічною службою і, відповідно, спір між сторонами виник з приводу відшкодування збитків, завданих відповідачем державі під час проходження публічної служби. Цей спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. А тому просить провадження по справі закрити, оскільки справа за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок втрати військового майна, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 10.03.2015 по 08.12.2016 року, з 08.12.2016 виключений із списків особового складу частини. Наказом командира військової частини 28 жовтня 2016року № 3016  накладено дисциплінарне стягнення – Сувора Догана, та  притягнуто до повної матеріальної відповідальності в розмірі 100 941.50 грн..

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба визначається як діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст.5 КАС України визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-Х1І «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою і, відповідно, спір між сторонами виник з приводу відшкодування збитків, завданих відповідачем державі під час проходження публічної служби.

Цей спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, з питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року в справі №818/1688/16, від 23 січня 2019 року в справі №825/730/16, від 13 лютого 2019 року в справі №636/93/14-ц.

Пунктом 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 19, 255, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Провадження у цивільній справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої державі внаслідок втрати військового майна - закрити.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до суду у порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали  виготовлено 24.03.2025 року.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк