Справа № 304/1817/22 Провадження № 1-кс/304/51/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника – адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12022071130000151 від 01 жовтня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Зарічево Перечинського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, з базовою загальною середньою освітою, громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

У С Т А Н О В И В:

слідчий ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з даним клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12022071130000151 від 01 жовтня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, про обрання підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та строку, питання ж про застосування стосовно вказаного підозрюваного обраного запобіжного заходу або зміну такого на більш м`який, просить розглянути з участю ОСОБА_7 після його затримання та доставки до слідчого судді.   

Клопотання мотивує тим, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України. Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом демонтажу навісного замка на залізних воротах, проник всередину складського приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить потерпілій ОСОБА_9 , звідки викрав шість дверних полотен марки «Darumi» моделі «Leona», загальною вартістю 20 454 грн; харчовий євро куб (1 000 л), вартістю 3 497 грн; тридцять рулонів мінеральної вати марки «Climowool» DF1, загальною вартістю 76 620 грн; 200 м кв вагонки породи «Липа» першого сорту, загальною вартістю 121 650 грн; 40 (сорок) телескопічних стійок для опалубки марки «PERI» РЕР 20-300, загальною вартістю 48 000 грн; сорок п`ять дерев`яних сходинок з дубу, загальною вартістю 67 048 грн; двадцять штук чотири метрових поліпропіленових труб діаметром 20 мм, загальною вартістю 2 333,60 грн; двадцять штук чотири метрових поліпропіленових труб діаметром 25 мм, загальною вартістю 3 348, 80 грн; кисневий балон марки «GSM» (20 л), вартістю 5 018 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, на загальну суму 347 969, 60 грн.

Крім цього слідчий вказує, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 у період з 30 липня по 30 вересня 2022 року так само проник до того ж самого складського приміщення, де заволодів трактором марки Т-40, зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , 1990 року випуску, вартістю 47 530 грн, що належить потерпілій ОСОБА_9 , який транспортував до села Дубриничі та продав ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ініціатор клопотання вказує, що 30 листопада 2022 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке того ж дня вручено сестрі підозрюваного – ОСОБА_11 та вручено повістку для такого про виклик до слідчого відділення. Крім цього 01 грудня 2022 року повістку також надіслано за місцем проживання ОСОБА_7 , після чого 09 грудня 2022 року повторно вручено сестрі, однак такий до слідчого відділення для проведення слідчих дій не з`являється.

Також слідчий вказує на те, що 22 грудня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке так само вручено сестрі ОСОБА_11 , а також того ж дня досудове розслідування у кримінальному провадженні на підставі ст. 280 КПК України було зупинено, а підозрюваного оголошено у розшук.

Відповідно до рапортів оперативного підрозділу відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області ними неодноразово відвідане місце проживання підозрюваного ОСОБА_12 у АДРЕСА_1 , однак такий за місцем проживання відсутній, двері та вікна зачинені, мобільний телефон вимкнутий, сусіди повідомили, що ОСОБА_7 не бачили вже тривалий час.

Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме показами свідків, протоколом допиту потерпілого, протоколами огляду предметів, висновками судових експертиз, протоколами пред`явлення речей і осіб для впізнання та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Вважає, що оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких умисних і корисливих злочинах проти власності та обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання неможливо; запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований відносно ОСОБА_7 , оскільки досудовим розслідуванням не встановлено осіб, які б поручилися за виконання ним своїх процесуальних обов`язків; застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також неможливо, оскільки це може призвести до ухилення від досудового розслідування та судового розгляду, оскільки на теперішній час він переховується від органів досудового розслідування.

Відтак слідчий вказує, що зважаючи на встановлені під час досудового розслідування обставини вчинення кримінальних правопорушень, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, при цьому наразі відомо, що ОСОБА_7 , користуючись паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , 18 листопада 2022 року в пункті перетину державного кордону «Ужгород» залишив митну територію України та направився до країн Євросоюзу; на даний час відомості щодо в`їзду на територію України відсутні; запобігання спробам незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Наведені обставини не дають можливості органу досудового розслідування звертатися до суду із клопотанням про застосування відносно ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, а відтак сторона обвинувачення вважає, що підозрюваному у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вказане клопотання підтримав, просив задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні вважав наявними підстави для такого клопотання, а також існування окремих ризиків, а відтак не заперечив проти задоволення клопотання прокурора і залишив вирішення такого на розсуд суду. 

Підозрюваний ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся за останнім відомим місцем проживання.

Слідчий суддя, заслухавши позиції учасників розгляду, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Частиною 6 статті 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на зазначені положення закону слідчому судді під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 3) наявність та достатність доказів того, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук; 4) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 5) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

На підставі матеріалів клопотання встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022071130000151 від 01 жовтня 2022 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Як вбачається із повідомлення про підозру від 22 грудня 2022 року ОСОБА_7 , діючи умисно, таємно, в умовах воєнного часу, вчинив крадіжку матеріальних цінностей у великих розмірах від ОСОБА_9 , а також незаконно заволодів належним їй трактором марки Т-40, зеленого кольору, р/н НОМЕР_1 , який у подальшому продав.

Таким чином ОСОБА_7 підозрюється органом досудового розслідування у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчиненому у великих розмірах в умовах воєнного стану, та незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим з проникненням у приміщення, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

У той же час вказані злочини відносяться до категорії тяжких злочинів, санкціями яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, при цьому за санкцією ч. 2 ст. 289 КК України – з конфіскацією майна або без такої.

На підтвердження можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень до клопотання додано матеріали кримінального провадження, які досліджені слідчим суддею, а саме копії таких документів: заяви ОСОБА_13 від 30 вересня 2022 року, в якій остання просить прийняти міри до невідомих осіб, які в період з липня по 30 вересня викрали зі складського приміщення, що належить її матері ОСОБА_9 , різні будівельні матеріали та трактор; протоколу огляду місця події від 30 вересня 2022 року; протоколу допиту потерпілого від 03 жовтня 2022 року; документів, що підтверджують право власності потерпілої на майно, що стало об`єктом кримінально-протиправних дій; протоколів додаткового допиту свідка від 01 жовтня та 30 листопада 2022 року; протоколів огляду місця події від 17 та 23 листопада 2022 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 22 та 24 листопада 2022 року; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 листопада 2022 року.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою. Тобто наведені стороною обвинувачення докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_7 з кримінальними правопорушеннями на даному етапі досудового розслідування.

Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

Вище вказані обставини дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних злочинів, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами та доказами, доданими до клопотання сторони обвинувачення, які у своїй сукупності вказують на можливу причетність ОСОБА_7 до крадіжки та незаконного заволодіння транспортним засобом.

При цьому слід зазначити, що питання про те, чи утворюють зазначені в підозрі дії ОСОБА_7 склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як слідує з матеріалів клопотання, 22 грудня 2022 року за результатами досудового розслідування щодо ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, у рамках кримінального провадження № 12022071130000151 від 01 жовтня 2022 року.

Відповідно до відомостей Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України, ОСОБА_7 18 листопада 2022 року перетнув державний кордон України в напрямку кордону зі Словацькою Республікою та станом на 20 березня 2024 року на територію України не повертався.

Як встановлено слідчим суддею, 22 грудня 2022 року старшим слідчим СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_5 було складене, а прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 погоджене, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, однак через не встановлення його місцезнаходження та відмову ОСОБА_11 від отримання повідомлення про підозру її брата ОСОБА_7 , таке повідомлення у порядку, визначеному ст. 278, 135 КПК України, було того ж дня вручено у спосіб, передбачений законом для вручення повідомлень, тобто шляхом надіслання поштою.

У подальшому, оскільки місце перебування ОСОБА_7 не було встановлено та 18 листопада 2022 року він перетнув державний кордон на виїзд з України, постановами старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_5 від 22 грудня 2022 року та 20 березня 2024 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в національний та міжнародний розшук відповідно.

Крім цього слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 на час повідомлення йому про підозру був зареєстрований в Україні, мав місце проживання.

Отже, на переконання слідчого судді, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення підозрюваному ОСОБА_7 повідомлення про підозру, у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.

Вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 22 грудня 2022 року саме у спосіб, передбачений ст. 111, 135 КПК України обумовлене його відсутністю за місцем постійного проживання станом на день складення такої підозри та є виправданим.

Водночас слідчий суддя зазначає, що Кримінальний процесуальний кодекс України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Аналіз норм діючого Кримінального процесуального кодексу України щодо оголошення особи у розшук та щодо розгляду та вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування дозволяє зробити висновок, що під час вирішення вказаних питань прокуророві (детективу) необхідно довести, а слідчому судді достатньо встановити, що певна особа оголошена у міжнародний розшук, про що і йдеться у ч. 2 ст. 297-1 та ч. 1 ст. 297-4 КПК України. При цьому, законом не визначено необхідності з`ясовувати питання про перебування особи у міжнародному розшуку.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні № 12022071130000151 від 01 жовтня 2022 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованих злочинів, санкціями яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, при цьому за санкцією ч. 2 ст. 289 КК України – з конфіскацією майна або без такої. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Визначальним є те, що ОСОБА_7 виїхав за межі України 18 листопада 2022 року та з того часу до України не повертався, що безсумнівно вказує на мету переховування від органу досудового розслідування та суду та ухилення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Наведені вище обставини дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності і переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків/потерпілих слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України). Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.

За таких обставин, ризик впливу на свідків/потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

До того ж наразі кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, а тому ні потерпілий, ні жоден зі свідків не допитані судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів.

На обґрунтування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_7 може вживати активних дій, з метою перешкоджання законній діяльності правоохоронних органів з розслідування даного кримінального правопорушення, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього показання. Слідчий суддя погоджується з такими доводами прокурора та вважає такий ризик наявним.

Крім цього слідчим суддею беруться до уваги особисті характеристики підозрюваного ОСОБА_7 – раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, за місцем реєстрації та постійного проживання характеризується посередньо, проживає один, відомостей про наявність родини та місця роботи слідчому судді не надано.

За таких обставин зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого судді, знайшли своє підтвердження в ході дослідження матеріалів клопотання та не були спростовані стороною захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Кримінальний процесуальний закон передбачає, що відносно підозрюваного, який оголошений в міжнародний розшук, тобто, виїхав за межі України і не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, слідчий суддя може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оцінивши в сукупності всі обставини на підставі наявних матеріалів, заслухавши прокурора та захисника, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановленого факту оголошення підозрюваного ОСОБА_7 в міжнародний розшук, переховування останнього від органу досудового розслідування, встановлення в ході судового розгляду ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що є підстави для обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, тож клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Варто додати, що висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст. 198 КПК України).

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що у разі затримання ОСОБА_7 питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде повторно розглядатися судом у встановленому законом порядку.

Положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України встановлено порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Поряд з цим варто додати, що згідно з Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол, затвердженої спільним наказом МВС, ОГП, НАБУ,СБУ, ДБР, Мінфіну, Мінюсту від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну.

Положеннями ст. 562 КПК України встановлено , що у разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія потребує надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов`язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. При цьому строк дії такого дозволу не обмежується, а належно засвідчена копія дозволу долучається до матеріалів запиту.

Аналіз норм частини 6 статті 193 КПК України свідчить, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже після його затримання та доставки до суду, тому строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим частиною 1 статті 197 КПК України.

За наведеного, строк дії ухвали слідчого судді в такому випадку не обмежений, з огляду на положення ч. 2 ст. 562 КПК України.

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 177, 183, 186, 193, 194, 196-198, 281, 309, 369-372, 562 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за №12022071130000151 від 01 жовтня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Зарічево Перечинського району Закарпатської області, мешканцю АДРЕСА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1