Справа № 521/2223/22

Номер провадження:1-кп/521/465/25

                                          У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       26 березня 2025 року                                                                 м. Одеса

       Малиновський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР №42021163020000084, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.5 ст.185 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.185, ч.2 ст.309 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

       В провадженні Малиновського районного суду м.Одеси перебуває зазначене кримінальне провадження, судовий розгляд триває.

       Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , яке підтримав в судовому засіданні, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого спливає , посилаючись на тяжкість висунутого обвинувачення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на цей час не зменшилися та продовжують існувати.

       Захисник ОСОБА_7 заперечувала проти клопотання прокурора, зазначивши, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, просила застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки останній має постійне місце проживання у м.Одеса. У випадку продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначти розмівр застави, який буде помірним для обвинуваченого.

       Обвинувачений ОСОБА_4  підтримва думку захисника.

       Вислухавши думки сторін, вивчивши клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Під час розгляду питання доцільності продовження дії запобіжного заходу оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК. Згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - є однією з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

       При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, тому суд відхиляє посилання сторони захисту на недоведеність ризиків стороною обвинувачення, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

        ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років з конфіскацію майна, раніше неодноразово судимий, має постійне місце проживання, не одружений. Враховуючи особу обвинуваченого, наявність місця проживання у обвинуваченого, наявних ризиків, суд не може виключити ризику його ухилення, оскільки існує реальна загроза, що останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на інших обвинувачених та потерпілих, також може вчинити інше кримінальне правопорушення.

       З урахуванням наявності існування наведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження дії застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.

       Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу. Та відповідно до п.5 ч.2 зазначеної статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

       Вимоги КПК України не вимагають доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагають доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При цьому суд приходить до висновку, що саме обгрунтування наявних ризиків, відомості про особи обвинувачених, тяжкість висунутого обвинувачення у своєї сукупності доводять відсутність підстав для застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу. Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. На час розгляду клопотання судом ще не досліджені докази у повному обсязі, судовий розгляд розпочато спочатку, тому наведені, на які посилається прокурор, продовжують існувати.

       Тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

       Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

       Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

       При цьому суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, які на час розгляду клопотання є реальними.

       Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оцінивши в сукупності всі наведені обставини, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 . Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який судом не встановлено.Також судом не встановлено підстав для визначенняменьшого розміру застави для обвинуваченого, що буде співмірним з існуючими ризиками, відповідатиме особі обвинуваченого та тяжкості висунутого йому обвинувачення і зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

       Керуючись ст.ст. 331, 176,177, 183, 193,194, 196 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

       Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 24 травня 2025 року включно без зміни раніше визначеного розміру застави.

       Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її винесення.

       Суддя                                 ОСОБА_1