ЄУН 193/302/25

Провадження № 3/193/153/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

       25 березня 2025 року                                                сел. Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О., за участі секретаря судового засідання Ратушної В.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Ковалик М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про адміністративні правопорушення, які надійшли від Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

30.01.2025 щодо ОСОБА_1 поліцейським взводу 3 роти 2 батальйону 1 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області рядовим поліції Безбах А.В. складено протокол серії ЕПР1 №234461 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за фактом того, що 30.01.2025 о 16 год. 57 хв., в смт.Софіївка Криворізького району, дорога Н-11 38 км 700 м, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Logan, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів та поведінка, що не відповідає обстановці, проте в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу AlkotestDrager та медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, відмовився.

Крім того, 30.01.2025 щодо ОСОБА_1 поліцейським взводу 3 роти 2 батальйону 1 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області рядовим поліції Безбах А.В. складено протокол серії ЕПР1 №234480 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, за фактом того, що 30.01.2025 о 16 год. 57 хв., в смт.Софіївка Криворізького району, дорога Н-11 38 км 700 м, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Renault Logan, н/з НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 2.4 ПДР України, не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків (синього та червоного кольору) та гучномовця, вказавши на даний транспортний засіб та подальше місце його зупинки, був зупинений шляхом переслідування службовим автомобілем.

Вказані адміністративні матеріали надійшли до суду 27.02.2025 та 05.03.2025.

Як вбачається із ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З огляду на вищевказане, наявні обставини для об`єднання справ про адміністративні правопорушення: № 193/302/25 (провадження № 3/193/153/25) та №193/338/25 (провадження № 3/193/166/25), в одне провадження із присвоєнням єдиного номера справи № 193/302/25 (провадження № 3/193/153/25).

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав, але прохав закрити адміністративну справу, оскільки діяв у стані крайньої необхідності, бо його викликали терміново у частину, повідомити не міг, оскільки зберігав військову таємницю.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Ковалик М.Ф. в судовому засіданні пояснила, що підтримує клопотання про закриття провадження у справі від 25.03.2025 року. Врахувати, що особа діяла у стані крайньої необхідності, що доведено доказом – клопотанням командира ВЧ НОМЕР_2 від 25.03.2025, який додається.

Суд, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,. його захисника, вивчивши матеріали адміністративної справи, а саме:

-протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №234461, серії ЕПР 1 №234480 від 30.01.2025;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських, препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.01.2025 згідно якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- рапорт поліцейського від 30.01.2025;

- довідка ст. інспектора ВАП ППП в м.Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП У.Федець згідно даних якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 , категорії В;

-відеозапис з нагрудної камери поліцейського на яких зафіксовано обставини події вчиненої 30.01.2025.

Разом з тим, відповідно до клопотання командира ВЧ НОМЕР_4  майора ОСОБА_2 , вбачається, що ним з 30.01.2025 09-00 год. по 31.01.2025 до 18-00 год. було надано звільнення лейтенанту  ОСОБА_1  за сімейними обставинами.  У зв`язку з отримання військовою частиною військового розпорядження  о 17.30 год. 30.01.2025 року він , в телефонному режимі, віддав наказ лейтенанту ОСОБА_1  про  негайне прибуття до ППД ВЧ НОМЕР_2  з метою подальшого вибуття  до місця виконання бойового завдання.   Приблизно о 21.10 год. лейтенант ОСОБА_1  повідомив , що не може вчасно прибути, оскільки зупинений працівниками поліції. Також пояснив, що не дивлячись на його пояснення, складено протоколи за  ч.1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Запізнення, неприбуття під час тривоги розцінюється, як самовільне залишення частини та притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 403 КК України. ОСОБА_1 не міг не виконати наказ, оскільки це могло б привести до значних наслідків (втрати бойової техніки, життя та здоров`я інших військовослужбовців). Враховуючи вищевикладене, просить не притягувати лейтенанта ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що вищевказані дії вчинені ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності.

Так, статтею 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, за такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного суду від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17).

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Вищевказані дії вчинені ОСОБА_1 під час воєнного стану в Україні, введеного на Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2023 №64/2023, затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2023 №2102-ІХ, який продовжений до теперішнього часу.

Положеннями пункту 2 вищезазначеного Указу Президента України було зобов`язано військове командування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Як вбачається з правових норм статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок, до якого входить, у тому числі, проходження військової служб, полягає у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. І це є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Приписами пункту 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено обов`язок військовослужбовця виконати наказ командира сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Отже, отримавши наказ командира про негайне повернення до виконання службових обов`язків, пов`язаних з захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, ОСОБА_1 як військовослужбовець повинен був сумлінно та своєчасно виконати цей наказ. І з огляду на наявні можливості та відповідну обстановку, ним було прийняте рішення про виконання наказу командира саме у той спосіб, який в подальшому став підставою для складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122-2 , ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такі дії вчинені ОСОБА_1 з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному порядку, власності, правам і свободам громадян. І при цьому заподіяна шкода (порушення Правил дорожнього руху) є менш значною, ніж відвернена шкода (невиконання наказу командира, що підриває основи військової служби під час введеного в Україні воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що небезпека вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 , ч. 1 ст. 130 КУпАП, могла бути усунута іншими засобами, враховуючи обстановку воєнного часу та суворий обов`язок військовослужбовців дотримуватися приписів Дисциплінарного Статуту ЗСУ та виконувати накази командиру, які пов`язані з обороною України.

Відповідно до ст. 18 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно з п. 4 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Таким чином, проаналізувавши усі встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, для закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122-2 , ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , оскільки дії вчинені ним у стані крайньої необхідності.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 2, 17, 18, 122-1, 130,  247,  283,  284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення № 193/302/25 провадження 3/193/153/25 за ч.1 ст. 130 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення № 193/338/25 провадження 3/193/166/25 за ч.1 ст. 122-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 - об`єднати в одне провадження для спільного їх розгляду, присвоївши справі № 193/302/25 провадження 3/193/153/25.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 , ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя:                                                                Н.О.Кравченко