Справа № 216/7524/24

провадження 2/216/902/25

РІШЕННЯ

іменем України

05 березня 2025 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді                       Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Максименко А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про оскарження нарахувань за комунальні послуги,-

встановив:

Представник позивача, адвокат Мартинова Н.Ю., звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Вищезазначена квартира устаткована індивідуальним газовим опаленням та відключена від системи централізованого теплопостачання з квітня 2009 року. З Інформаційної системи ТОВ «НОВАКОМ» позивачу стало відомо, що КПТМ «Криворіжтепломережа» за адресою: вул. Степана Тільги, 47/7 м. Кривий Ріг, здійснює нарахування плати за обсяг споживання теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі. Позивач категорично не погоджується із діями відповідача, які полягають у здійсненні нарахування заборгованості за послуги постачання теплової енергії в місця загального користування та абонентської плати, враховуючи відсутність фактичного надання таких послуг та відсутність договірних відносин між сторонами. У будинку, де розташована квартира позивача наявні місця загального користування, де взагалі відсутні опалювальні мережі та батареї, фактично КПТМ «Криворіжтепломережа» не надавала позивачу послуги з постачання теплової енергії в місця загального користування будинком, а відтак, нарахування заборгованості є неправомірним. При вирішенні справи просить суд врахувати правову позиції Верховного Суду України у справі №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, згідно з якою споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Таким чином, представник позивача просить суд визнати неправомірними дії КПТМ «Криворіжтепломережа» по нарахуванню позивачу заборгованості за послуги постачання теплової енергії на опалення місць загального користування будинку АДРЕСА_2 за період з 01.11.2021 по 01.04.2024 в розмірі 6671,27 грн та заборгованість з оплати абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 01.04.2024 в розмірі 1147,58 грн; зобов`язати КПТМ «Криворіжтепломережа» скасувати заборгованість за послуги постачання теплової енергії на опалення місць загального користування та заборгованість з оплати абонентського обслуговування у будинку АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідача понесені судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.

З огляду на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1-8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, його представник подала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що не погоджується з позовними вимогами позивача з таких підстав.

КПТМ «Криворіжтепломережа», засновником та власником якого є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам м. Кривого Рогу для потреби опалення та гарячого водопостачання. На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» надає житлово- комунальні послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актами про подачу теплоносія на будинок та актами про припинення подачі теплоносія на будинок за спірний період. Згідно з аб. 6 п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315. З 05.11.2021 договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами-власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що викладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VII1. Цією ж нормою передбачено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послугу, що розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, яке не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Цей договір має форму публічного договору приєднання та набуває чинності через 30 днів з моменту опублікування його на сайті підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України 22.06.2017 №2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами у порядку, визначеному цією статтею та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»: «Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників і співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання».

Для споживачів всіх категорій, приміщення яких розташовані у одному житловому будинку, надається комунальна послуга - послуга з постачання теплової енергії за Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (далі - Постанова №830).

Відповідно до п. 13 Постанови №830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358, Методику розподілу викладено в новій редакції.

Згідно абз. 5 п. 2 Методики розподілу в новій редакції, загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

У постановах від 26 вересня 2018 року (справа № 703/58/16-ц) та від 03 жовтня 2019 року (справа № 539/2966/15-ц) Верховний Суд зазначив, що оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з встановленими тарифами.

Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії, тому вимоги позивача є безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно з роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.12.2008.

Згідно з актом КПТМ «Криворіжтепломережа» №2 від 01.06.2009 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 , виконано явний розрив в системі центрального опалення. Встановлено автономне опалення.

Відповідно до інформації наданої управляючою житловим будинком організацією ТОВ «Комбінат благоустрою» від 02.08.2024 на горищі будинку АДРЕСА_2 розташовані труби опалення; під підлогою квартири АДРЕСА_4 проходять труби опалення; у під`їздах будинку АДРЕСА_2   відсутні елементи централізованого теплопостачання (батареї тощо) на сходових клітинах. Будинок АДРЕСА_2 підключений до системи централізованого опалення.

КПТМ «Криворіжтепломережа» надано розрахунок заборгованості по особовому рахунку позивача за період з 05.11.2021 по 07.07.2024, акти про подачу теплоносія на будинок позивача та акти про припинення подачі теплоносія за спірний період, Інформацію щодо складових cyм нарахувань за послугу з постачання теплової енергії з 05.11.2221 по 01.05.2024 по квартирі АДРЕСА_1 , з наведенням детального розрахунку.

Також, КПТМ «Криворіжтепломережа» надано Інформацію щодо розподілу тепла (Гкал) мiж квартирами будинку АДРЕСА_2 та Інформацію по квартирам будинку АДРЕСА_2 в яких встановлено автономне опалення для визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення внутрішньобудинкових систем опалення на 12.10.2020.

Аналізуючи норми права, на які посилалися сторони у справі, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила), Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року №359, якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої та друго статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання».

У тексті Закону України «Про теплопостачання» неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31).

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Посилання представника позивача на постанову Верховного Суду України у справі №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, в якій зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, суд відхиляє як нерелевантні, оскільки останні стосуються розгляду питання щодо обов`язку споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги незалежно від наявності або відсутності укладеного договору між споживачем та постачальником комунальних послуг, а не обов`язку споживача (власника квартири) оплачувати/не оплачувати послуги з опалення місць загального користування у разі відсутності в них приладів опалення.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 28 Правил споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року №359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2. Методики).

Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.

Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд…» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року №82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Зазначивши про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги, відповідач не надала суду доказів на підтвердження цього і не спростувала розрахунок позивача.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

КПТМ «Криворіжтепломережа» надало послугу на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи індивідуального (автономного) та централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_2 у період з 01.11.2021 по 01.04.2024, у тому числі й позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується актами про подачу теплоносія на будинок та актами про припинення подачі теплоносія за спірний, тому позивач має оплатити надані послуги.

Доводи позивача про те, що у під`їздах житлового будинку відсутні опалювальні пристрої (батареї, радіатори тощо), тому остання фактично не отримує послуги відповідача з опалення місць загального користування є безпідставними, позаяк відповідачем надаються послуги з опалення всього житлового будинку включно з приміщеннями під`їздів та сходових клітин, а також приміщень горища та підвалу, де розташовані внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення житлового будинку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначенні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку.

Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 грудня 2020 року, у справі №311/3489/18, а також Дніпровський апеляційний суд у постанові від 17 січня 2024 року, у справі №210/2388/23.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про оскарження нарахувань за комунальні послуги слід відмовити у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 258-259, 263, 265, 268, 274, 354-355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про оскарження нарахувань за комунальні послуги – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа», код ЄДРПОУ 03342184, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, 9.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя                                                                Р.О.КУЗНЕЦОВ