ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року  Справа № 160/1348/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу        

за позовом           ОСОБА_1

до                      Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про                      визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

                                                         ВСТАНОВИВ:

20.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 рік, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 рік, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем виплачено разову грошову допомогу до Дня НезалежностіУкраїни у 2024 році у розмірі меншому, ніж це передбачено у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В обґрунтування своєї позиції посилався на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі № 1- 247/2018 (3393/18) яким визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. ст. 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та на рішення Верховного Суду у справі №440/14216/23 від 05.03.2024 року.

21.01.2025 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" доставлено ухвалу суду про відкриття провадження – 23.01.2025 року, позов з додатками – 20.01.2025 року.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини.

 Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –учасників бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.05.2023 року та отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 1000 грн.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповдіача щодо не нарахування та не виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а відтак звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни визначає   Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року   (далі по тексту -   Закон України № 3551-XII)

Відповідно до   статті 12 частини 5 Закону України № 3551-XII   (в редакції   Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Ст. 12, 16 Закону України №3551-XII, з урахуванням змін, внесених Законом України №2983-IX, передбачено проведення ветеранам війни щороку до Дня Незалежності України разової грошової виплати.

Так, за змістом ст. 12 Закону України №3551-XII щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 р. № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, у 2024 році» з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, Кабінет Міністрів України  установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків у розмірі 1000 гривень.

Позивач, стверджуючи про порушення свого права, вказує на те, що у 2024 році розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України, на яку він має право, становить 5 мінімальних пенсій за віком, як це передбачено ст. 12 Закону України №3551-ХІІ в редакції від 25 грудня 1998 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020.

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно  до  5  травня  учасникам  бойових  дій  виплачується разова  грошова  допомога  у  розмірі  п`яти мінімальних пенсій за

віком.".

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України №107-VI.

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетний кодекс України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, указав на те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію відповідних положень статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV.

За вказаних обставин було прийнято постанову та висловлено відповідну правову позицію Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20, а також Судовою палати Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 13 червня 2023 року у справі № 560/8064/22.

Однак суд зазначає, що вказане застосування закону, як і рішення Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 та правова позиція Судової палати Верховного Суду у справі № 560/8064/22 втратили актуальність у зв`язку з черговою зміною законодавства, яке регулює розмір і процедуру спірної виплати.

15 квітня 2023 року набрав чинності Закон України №2983-IX, яким частина 5 статті 12 Закону України №3553-ХІІ викладена в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Наведені положення Закону України №2983-IX неконституційними не визнавалися і є чинними.

Додатково суд зауважує, що така зміна вчинена Верховною Радою України шляхом внесення прямих змін до Закону України №3551-ХІІ, а не шляхом установлення відповідних норм черговим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з цього питання.

Такий спосіб внесення змін до Закону не дає суду підстав стверджувати про неконституційність відповідних змін правового регулювання.

Також суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, а передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою.

Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік мала здійснюватися в розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 р. № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, у 2024 році».

Щодо посилань позивача на рішення Верховного Суду від 05.03.2024 року у справі №440/14216/23, суд зазначає, що вказане рішення, станом на дату ухвалення даного рішення, законної сили не набрало.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі 1000 грн. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат щодо судового збору.

Керуючись ст. ст.  241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя                                                                                                         М.В. Дєєв