Справа №333/2041/25

Провадження №2-о/333/188/25

рішення

Іменем України

25 березня 2025 року                                                                м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого –                                                        судді        Тучкова С.С.,

за участю секретаря судового засідання                                        Шелесько Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/2041/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа – Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), –

в с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області, що є тимчасово окупованою територією. Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується довідкою про смерть №С-00391 від 22.01.2025 року, та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.01.2025 року, яке було видане окупаційною владою. Померла ОСОБА_2 була матір`ю заявника, що підтверджується документами, доданими до заяви. Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне заявнику для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України.

Заявник у судове засідання не з`явився, був повідомлений судом своєчасно і належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

За таких обставин суд вважає, що неявка заявника, представника заінтересованої особи не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

У відповідності з п.5 ч.2 ст.283, п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає, зокрема, справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 (із змінами та доповненнями) про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, територія місті Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області, яке входить до Мелітопольської міської територіальної громади, є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, а тому встановлений особливий режим, в умовах якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

На підставі наданих заявником документів, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Золоте Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області є матір`ю заявника ОСОБА_1 , що підтверджується наступними документами: копією паспорта громадянина України; копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , де матір`ю зазначено ОСОБА_2 ; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , виданого 22.01.2025 року; копією довідки про смерть №С-00391 від 22.01.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Мелітополь Запорізької області, причина смерті: набряк головного мозку, ішемічний інсульт, гіпертонічна хвороба.

Таким чином, з досліджених судом документів, встановлено родинні відносини заявника з померлою, факт смерті і причину смерті.

На підставі ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5 (з відповідними змінами та доповненнями) підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Оцінюючи надані заявником документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну і виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Забезпечення кожному права на справедливий суд і реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» і «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Європейський суд з прав людини, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне взяти до уваги надані заявником документи, і оцінити їх разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, оскільки можливість збору доказів смерті особи на окупованій території може бути істотно обмеженою, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного і сімейного життя тощо.

У зв`язку із викладеним, оскільки у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Золоте Луганської області, дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області, суд вважає за необхідне встановити факт її смерті в судовому порядку.

Керуючись ст.ст.283, 315, 317 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа – Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), – задовольнити повністю.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Золоте Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області. Причина смерті: набряк головного мозку, ішемічний інсульт, гіпертонічна хвороба.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 25 березня 2025 року.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя                                                                С.С. Тучков