Справа № 195/2138/24

2/195/63/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

19.03.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Кондус Л.А., при секретарі - Дєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Томаківської селищної ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про позбавлення останньої батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що з відповідачкою ОСОБА_2 він не перебував в шлюбних відносинах. Він є батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_5 .

У зв`язку зі вступом в шлюб з іншим чоловіком, ОСОБА_5 , змінила своє прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

ОСОБА_2 з початку 2012 року виїхала до м. Запоріжжя, де мешкає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 , але адресу реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , - не змінювала.

З 2012 року по цей час ОСОБА_2 своїх дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , жодного разу не відвідувала, участі в їх вихованні та утриманні не приймає. Йому відомо, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями.

Позивач зазначає, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з початку 2012 року, залишилися постійно проживати з ним за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровано їх місце проживання.

Він, як батько, постійно слідкує за станом здоров'я своїх дітей, за необхідності відвідують лікарів разом із дітьми, вчасно піклується про них, дбає про відповідний одяг та їжу, забезпечує належні умови розвитку дітей та відповідної освіти, організовує відпочинок в межах України.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей. Визначено місце проживання дітей, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його адресою реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Отже, з 2012 року ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх вихованням не займається, матеріально не утримує, не піклується про фізичний і духовний розвиток, з дітьми не підтримує жодних відносин.

Позивач зазначає, що він самостійно займається вихованням та утриманням дітей.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 цивільну справу було розподілено судді Кондус Л.А.

Інформація про підтвердження встановленого місця проживання (реєстрації) відповідачки надійшла до суду 10.12.2024 (а.с.22).

Ухвалою судді 11.12.2024 було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача - адвокат Кок Ю.І. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Крім того, відповідачка повідомлялася про розгляд справи судом на офіційному сайті «Судової влади».

Третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Томаківської селищної ради подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

За таких обставин, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, та дослідивши надані докази в їх сукупності, вважає, що даний позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з відповідачкою ОСОБА_2 не перебував в шлюбних відносинах. Позивач є батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.14), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.15).

Матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_5 . Тобто вказані свідоцтва про народження дітей підтверджують той факт, що сторони у справі є батьками дітей.

Як зазначено позивачем, у зв`язку зі вступом в шлюб з іншим чоловіком, ОСОБА_5 , змінила своє прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

ОСОБА_2 з початку 2012 року виїхала до м. Запоріжжя, але адресу реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , не змінювала.

Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з початку 2012 року залишилися постійно проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровано їх місце проживання. Місце реєстрації дітей разом з позивачем підтверджено витягом про зареєстрованих у житловому будинку осіб від 06.09.2024 (а.с.11).

У будинку належному позивачу ОСОБА_1 є окремі кімнати для дітей, які облаштовані всім необхідним для навчання та розвитку за віком, що підтверджується Актом обстеження житлово-побутових умов від 06.09.2024 (а.с.9) та актом обстеження умов проживання (а.с.9-10).

Діти відвідують навчання у Томаківському ліцеї № 2, що підтверджується характеристиками ліцею виданих на ім`я дітей (а.с.8).

Позивач забезпечує належні умови розвитку дітей та відповідної освіти, діти проживають разом з батьком та перебувають на повному його утриманні, мати дітей з родиною не проживає, участі у вихованні не приймає, матеріально дітей не утримує, що підтверджується також довідкою Служби у справах дітей виконавчого комітету Томаківської селищної ради від 16.09.2024 №409 (а.с.10).

Заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2024 у справі № 195/1667/24 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей. Визначено місце проживання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його адресою реєстрації проживання: АДРЕСА_2 (а.с.16-18).

З огляду на вищевикладене, суд вбачає, що з 2012 року ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх вихованням не займається, матеріально не утримує, не піклується про фізичний і духовний розвиток, з дітьми не підтримує жодних відносин.

До матеріалів справи начальником служби у справах дітей Виконавчого комітету Томаківської селищної ради також долучено рішення виконавчого комітету Томаківської селищної ради від 22.01.2025 №13 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 » (а.с.30-31) та висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Томаківської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 по відношенню до її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.32-33).

Позивач самостійно займається вихованням та утриманням дітей.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків; у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

За змістом ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Таким чином, відповідачка всупереч вимогам ст.150 СК України, не виявляє бажання щодо виховання та утримання своїх дітей і не виконує обов`язків по піклуванню за ними, самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, взагалі не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, не приймає участі у вихованні дітей. Діти перебувають на утриманні позивача, що підтверджується вищевказаними документами.

Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Такими особами є один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до вказаної статті Сімейного кодексу України позивач і звернувся до суду з таким позовом.

У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Обов`язковість батьків утримувати дітей до їх повноліття передбачена ст.51 Конституції України, де зазначено, що сім`я, дитинство, материнство охороняються державою.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Тому, суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав по відношенню до дитини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 5 ст. 164 СК України, рішення суду після набрання ним законної сили необхідно надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 83, 229, 235, 247, 258-259, 265, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Томаківської селищної ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно до її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) на користь ОСОБА_1 .

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ).

Направити рішення суду, після набрання ним законної сили, за місцем реєстрації народження дитини - до Томаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення складено 25.03.2025.

Суддя: Л. А. Кондус