Справа № 346/591/25

Провадження № 3/346/464/25

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

24 березня 2025 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Яремин М.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП), -

                                                               ВСТАНОВИВ:

       29.01.2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, в якому вказано, що він цього ж дня близько 15:30 год. в АДРЕСА_1 , умисно ображав нецензурною лайкою пасинка ОСОБА_2 , який проживає разом із ним, в присутності падчериці ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство та завдав шкоду її психологічному здоров`ю.

        У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду повідомлявся належним чином за адресою, вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причин своїх неявок суду не повідомив.

          Зважаючи на те, що із часу складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №252293 від 29.01.2025 року ОСОБА_1 було відомо, що розгляд справи відбудеться в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.268 КУпАП.

       До вказаних висновків суд прийшов, зокрема виходячи і з наступного.

       Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

       Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

       Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

       Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

       Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності  ОСОБА_1 суд враховує, що останній був обізнаний з фактом складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення.

       Вивчивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

       Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

       Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

       Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами про справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких в передбаченому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

       Виходячи з вимог ст. 280 цього Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

       Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

       Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

       Згідно з приписами ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

       Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

       Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).

       Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

       Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а частиною другою ст.173-2 КУпАП – адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

       Судом встановлено, що до матеріалів справи не долучено жодних доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку можливо встановити наявність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, заяви потерпілої ОСОБА_2 щодо вчинення відносно неї протиправних дій, її письмових пояснень, відеоматеріалів моменту вчинення правопорушення, тощо. Натомість в матеріалах справи наявні копії протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_3 та її письмових пояснень від 29.01.2025 року, відповідно до яких її син, ОСОБА_2 , 29.01.2025 року розпочав конфлікт, виражався в її сторону нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою. Аналогічні пояснення надав і ОСОБА_1 . Крім цього, долучено рапорт помічника чергового Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 29.01.2025 року, згідно з яким вказаного дня надійшло повідомлення зі служби «102» ОСОБА_1 про те, що син б`є свою вагітну маму та заявника, кидався з ножем на матір, пошкодив двері будинку; виїздом СРПП встановлено, що ОСОБА_2 виражався нецензурною лайкою, обзивав та вдарив вітчима ОСОБА_1 кулаком в живіт та покинув місце події. Наявність протоколу, без підтвердження іншими доказами, залишається припущенням, яке трактується на користь обвинувачуваної особи і само по собі не може бути покладено в основу висновку про винуватість. Тому, приймаючи до уваги те, що на орган, яким складено протокол про адміністративне правопорушення, покладено обов`язок доведення факту вчинення адміністративного правопорушення, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. В зв`язку з цим провадження в даній справі слід закрити.

       На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 221, 247, 283, 284, 288-290, 294 КУпАП, -

                                                              ПОСТАНОВИВ:

       провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

       Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Суддя: Яремин М. П.