УХВАЛА

24 березня 2025 року

м. Київ

справа № 154/3533/23

провадження № 51-1063 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 вересня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року стосовно неї,

встановив:

Засуджена ОСОБА_4 звернулася із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд в касаційному порядку вказаних судових рішень.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПКУкраїни), колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків, оскільки її подано без додержання приписів ст. 427 КПК України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК України, у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції. Згідно п. 21 ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 33 КПК України судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Проте засуджена ОСОБА_4 неправильно зазначила найменування суду касаційної інстанції, до якого вона подає касаційну скаргу.

Крім того, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції, що повинні узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 436 КПК України, а також їх обґрунтування, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Проте вказані вимоги закону особою, яка подала касаційну скаргу, належним чином не виконані, оскільки сформульовані в касаційній скарзі вимоги, не узгоджуються з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими ч. 1 ст. 436 КПК України.

Водночас суд касаційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не наділений повноваженнями досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

У зв`язку із цим, особа, яка подає касаційну скаргу, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до положень ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, відсутність у поданій скарзі належного обґрунтування перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Разом з тим, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у касаційній скарзі засуджена фактично посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Водночас, не погоджуючись в касаційній скарзі з вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 вересня 2024 року та ухвалою Волинського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, засуджена просить скасувати вказані судові рішення, не зазначивши при цьому, яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції щодо кримінального провадження стосовно неї.

Також, у порушення вимог ч. 5 ст. 427 КПК України до касаційної скарги не додано належним чином завірених копій рішень, які оскаржуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 429 КПКУкраїни, суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Водночас Суд роз`яснює засудженій, що для складання та подання касаційної скарги вона може скористатися правовою допомогою. У разі недостатності коштів засуджена може звернутися до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» № 3460-VI від 02 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 429 КПКУкраїни, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 вересня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року стосовно неї залишити без руху та надати строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії цієї ухвали.

Касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3